ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 2340/4029/18
адміністративне провадження № К/9901/15713/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка Олександра Михайловича, Верховного Суду, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року(прийняте у складі головуючого судді - Кульчицького С.О.), на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., Чаку Є.В.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Вищого адміністративного суду України, Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка Олександра Михайловича, Верховного Суду, Державної казначейської служби України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Вищого адміністративного суду України в особі Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка О.М. та Верховного Суду щодо нездійснення нарахування та виплати судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" та Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" за період з 1 січня 2017 по 28 серпня 2018 року;
- зобов`язати Вищий адміністративний суд України, Верховний Суд, Державну казначейську служби України здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 1 січня 2017 року по 28 серпня 2018 року у розмірі, встановленому статтею 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VІ, виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат помножених на коефіцієнт 1, 2, з урахуванням проведених виплат у вказаному періоді;
- стягнути солідарно з Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду, Державної казначейської служби України на користь позивача грошове забезпечення судді за час затримки розрахунку починаючи з 28 серпня 2018 року і по час розрахунку.
1.2. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що не здійснення виплати йому суддівської винагороди у відповідному розмірі суперечить статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", носить дискримінаційний характер, оскільки розмір такої винагороди не повинен залежати від проходження суддею кваліфікаційного оцінювання.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. ОСОБА_1 з 1 серпня 2005 року по 28 серпня 2018 року обіймав посаду судді Вищого адміністративного суду України.
3. Рішенням Вищої ради правосуддя від 7 серпня 2018 року № 2524/0/15-18 на підставі пункту 4 частини шостої статті 126, статті 131 Конституції України, статей 3, 30, 34, 55 Закону України "Про вищу раду правосуддя" позивача звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку.
4. Отримавши довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач дізнався, що його посадовий оклад з 1 січня 2017 року становив 19 200 грн., а з 1 січня 2018 року - 21 144 грн. На думку позивача, розмір його посадового окладу у спірний період повинен визначатись із застосуванням мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосований відповідачами.
5. Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у зазначеному розмірі, позивач звернувся до суду.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підставою зменшення розміру суддівської винагороди позивача стало не змінення порядку обчислення такої винагороди, а прийняття 06 грудня 2016 року Закону України №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Саме цим нормативно-правовим актом встановлено особливі умови визначення посадових окладів працівників, шляхом застосування в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати на рівні 1600 грн., а не 3200 грн.
7.1. Також суди зазначили про необґрунтованість твердження позивача щодо наявності суперечностей між нормами пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та нормами статті 130 Конституції України, частини першої статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" щодо можливості визначення розміру винагороди судді виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки розмір суддівської винагороди закріплено законодавством про судоустрій, а не Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)
8. Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про задоволення позовних вимог.
9. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказав на незаконність проведення кваліфікаційного оцінювання суддів Вищого адміністративного суду, всіх Вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України.
10. На думку скаржника, положення Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон N 2453-VI) втратили свою силу з моменту ліквідації Вищого адміністративного суду України - з 15 грудня 2017 року. При цьому, виплату грошового забезпечення суддям судів, що ліквідуються та не пройшли кваліфікаційне оцінювання передбачено пунктом 23 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" згідно із Законом N 2453-VI, але без прив`язки до прожиткового мінімуму, розмір грошового утримання був прив`язаний до мінімальної заробітної плати. Вносити зміни в закони України № 2453-VI та N 1402-VIII не можна іншими законами, що неодноразово підтверджено Конституційним Судом України.
11. Також позивач зазначив, що оплата праці суддів не регулюється Законом України "Про оплату праці", оскільки регулювання цих правовідносин передбачено спеціальним законодавством. У касаційній скарзі також послався на практику Верховного Суду у справі №826/13355/17.
12. Верховний Суд надіслав відзив на касаційну скаргу, в якій просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
13. У відзиві зазначено, що позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання, тому суддівська винагорода йому визначається відповідно до Закону №2453-VI, враховуючи Закон №1774-VIII. Положеннями Закону №1774-VIII змінено підходи до визначення розміру мінімальної заробітної плати, шляхом запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати при обрахунку розмірів посадових окладів, як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою. Вказані приписи не втручаються у регулювання відносин судоустрою, однак, ними запроваджено саме зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути безпосередньо враховано при визначенні її величини.
14. Вказано, що у зв`язку із прийняттям Закону №1774-VII не відбулось зменшення розміру суддівської винагороди, яку фактично отримував ОСОБА_1 до його ухвалення, оскільки розмір мінімальної заробітної плати з 01 грудня 2016 року становив 1600 грн., як і розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2017 року.
15. Представником Верховного Суду наголошено, що до спірних правовідносин неможливо застосувати правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 826/13355/17, оскільки обставини, що були предметом судового розгляду у вказаній справі є відмінними від предмету розгляду у справі, що розглядається.
16. Також у відзиві вказано про необґрунтованість твердження позивача, що положення Закону №2453-VI з 15 грудня 2018 року втратили свою силу, внаслідок ліквідації Вищого адміністративного суду України (далі - ВАС України). З 15 грудня 2017 року почав роботу Верховний Суд у складі, визначеному Законом №1402-VIII та з цієї дати у суддів ВАС України припинились повноваження з відправлення правосуддя. Проте, на час подання відзиву ВАС України знаходиться в стані припинення, отже не є юридичною особою, що припинилась відповідно до положень частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України. Відтак, Верховним Судом фінансування суддівської винагороди позивачу у 2018 році здійснено в межах і спосіб, передбачені Конституцією України та чинним законодавством, а тому право ОСОБА_1 на передбачений Законом №2453-VI розмір суддівської винагороди не порушене.
17. Від Голови ліквідаційної комісії ВАС України надійшло клопотання про розгляд цієї справи за відсутності представника Вищого адміністративного суду України.
18. У судове засідання, що призначено на 28 січня 2021 року на 16 год. 30 хв. учасники справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
19. Враховуючи викладене та відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи №2340/4029/18 здійснюється в порядку письмового провадження.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
21. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
23. Частинами другою та третьою статті 129 Закону №2453-VI визначалось, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
24. Законом України від 19 грудня 2013 року №716-VII "Про внесення зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було виключено положення абзацу п`ятого частини третьої статті 129 Закону №2453-VI (щодо запровадження посадового окладу з 01 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат).
25. Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIІІ (далі - Закон №192-VIII) було викладено в новій редакції Закон №2453-VI, частиною третьою статті 133 якого визначалось, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
26. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон №1402-VIII, частинами першою та другою статті 135 якого визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
27. Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIIІ було встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) 30 мінімальних заробітних плат - судді місцевого суду; 2) 50 мінімальних заробітних плат - судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду; 3) 75 мінімальних заробітних плат - судді Верховного Суду.
28. Законом №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, частину третю статті 135 Закону №1402-VIIІ було викладено в такій редакції: "Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року".
29. Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01 січня 2017 року становив 1600 грн, а розмір мінімальної заробітної плати - 3200 грн.