ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 580/2427/19
адміністративне провадження № К/9901/16779/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2020 року (головуючий суддя - Кобаль М.І., судді: Степанюк А.Г., Файдюк В.В.)
у справі №580/2427/19
за позовом ОСОБА_1
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області
про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку.
I. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо затримки здійснення розрахунку при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ;
- стягнути 274 352,78 грн у якості компенсації середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 22 вересня 2016 року по 15 липня 2019 року (1 027 днів), виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 267,14 грн, із одночасною компенсацією сум податку із доходів фізичних осіб, згідно з Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 18 лютого 2019 року днем його звільнення визначено 21 вересня 2016 року, проте розрахунок по заробітній платі проведено лише 15 липня 2019 року.
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2020 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16 червня 2020 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
5. Стягнуто у якості компенсації середнього заробітку за весь час затримки починаючи з 22 січня 2019 року по 15 липня 2019 року включно, кошти в розмірі 31 789,66 грн (119 робочих днів) виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 267,14 грн.
6. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
7. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його змінити в частині стягнення коштів та стягнути суму відповідно до позовних вимог.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 6 листопада 2015 року № 312 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі № 823/133/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 6 листопада 2015 року № 312 о/с в частині звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Зобов`язано поновити на службі в органах внутрішніх справ України на посаді заступника начальника сектору дільничних інспекторів міліції Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області з 7 листопада 2015 року. Зобов`язано виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 58 503,66 грн.
10. На виконання даного судового рішення наказом голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 18 лютого 2019 року № 348 о/с позивача поновлено на службі в органах внутрішніх справ України з 7 листопада 2015 року. Цим же наказом позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 21 вересня 2016 року.
11. Також на виконання судового рішення у справі №823/133/16 відповідачем 28 лютого 2019 року виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (4 730,98 грн), а 15 липня 2019 року зараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу (56 141,38 грн).
12. Під час розгляду адміністративної справи № 823/133/16 Окружним адміністративним судом міста Києва було встановлено що наказом від 22 вересня 2016 року № 552о/с ОСОБА_1 призначено дільничним офіцером поліції. У зв`язку з цим, визнаючи наказ про звільнення позивача 6 листопада 2015 року протиправним, скасовуючи його і вирішуючи питання про поновлення на службі, час вимушеного прогулу судом обраховано з 6 листопада 2015 року по 22 вересня 2016 року.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права на отримання компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки грошові кошти в сумі 58 503,66 грн не є сумою, яка підлягала виплаті позивачу в день звільнення, а є компенсацією за час вимушеного прогулу на підставі судового рішення. Вказані кошти не могли бути нараховані на дату звільнення 21 вересня 2016 року, оскільки наказ про поновлення позивача на службі та його звільнення був виданий 18 лютого 2019 року на виконання судового рішення.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після ухвалення 21 січня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва рішення про протиправність звільнення позивача зі служби, відповідач на підставі статті 116 Кодексу законів про працю України зобов`язаний був виплатити визначений судом середній заробіток за час вимушеного прогулу не пізніше наступного дня. Проте 22 січня 2019 року повний розрахунок з позивачем не було проведено, а тому він має право на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 22 січня по 15 липня 2019 року включно.
15. Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини, апеляційний суд виходив з того, що позивач у спірних правовідносинах мав законні сподівання на вчасне отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який передбачений нормами чинного законодавства та визначений рішенням окружного суду від 21 січня 2019 року.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Позивач у касаційній скарзі зазначає що відповідно до усталеної практики Верховного Суду виплати при звільненні мають бути здійснені не пізніше дня звільнення зі служби, а не дати видання наказу. Оскільки днем звільнення є дата вказана в наказі про звільнення - 21 вересня 2016 року, то і обов`язок повного розрахунку відповідачем мав бути виконаний саме у цей день. Проте остаточний розрахунок було здійснено з затримкою у 1 027 календарних днів - 15 липня 2019 року.
17. Оскільки статтею 117 Кодексу законів про працю України не роз`яснено поняття "весь час затримки" та його обрахунку у календарних чи робочих днях, то з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" розрахунок такої затримки має проводитися саме у календарних, а не робочих днях.
18. Зазначає що суд апеляційної інстанції помилково посилався на рішення окружного суду від 21 січня 2019 року як на підставу для нарахування компенсаційних виплат при звільненні, оскільки даним рішенням суд не вирішував і не міг вирішувати питання подальшого звільнення позивача, відповідач самостійно визначився з датою і підставами звільнення.
19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
21. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
22. Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
23. Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
24. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
25. Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
26. Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
27. Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року у справі №21-1765а15 зазначав, що аналіз статей 116-117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
28. Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
29. Також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 було висловлено правову позицію, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
30. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивача було звільнено з органів внутрішніх справ 6 листопада 2015 року через скорочення штатів. Не погодившись з таким звільненням, позивач звернувся до суду з позовною заявою та просив поновити його на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника сектору дільничних інспекторів міліції Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області з 7 листопада 2015 року.