ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 520/5018/2020
адміністративне провадження № К/9901/24467/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 (головуючий суддя: Бадюков Ю.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 (головуючий суддя: Мінаєва О.М., судді: Макаренко Я.М., Донець Л.О.) у справі №520/5018/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУПФУ в Харківській області або відповідач), в якому просила:
визнати протиправним і скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Харківській області від 02.04.2020;
зобов`язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до частини четвертої статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII) у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статті 50 цього Закону у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії зі віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю мала здійснюватися у розмірах та на підставі статей 50, 54 Закону №796-XII, а не в порядку та розмірах, встановлених постановами Уряду від 06.07.2011 №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" та від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020, позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропуском, встановленого статтею 122 КАС України, строку звернення з позовом до суду.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки пенсія є щомісячним платежем, то відповідно про порушення своїх прав позивачка мала дізнатися із моменту отримання пенсії у розмірі меншому, аніж встановлено законодавством.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивачка подала касаційну скаргу у якій просить суд касаційної інстанції їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скаржниця наполягає, що нею не пропущений, встановлений КАС України, шестимісячний строк звернення до суду, позаяк про порушення свої прав остання дізналася лише на початку квітня 2020 року із рішення пенсійного органу, прийнятого за наслідками розгляду питання про перерахунок та виплату їй основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону №796-XII за період з 01.01.2014 по 02.08.2014. Відповідно, лише при розгляді по суті оскаржуваного рішення відповідача можливо визначити момент, з якого остання має право на перерахунок пенсії. Крім того, за позицією позивачки, інститут строку звернення до суду не може слугувати меті відмови у захисті порушеного права та меті легалізації триваючого порушення з боку держави. Таким чином, у разі порушення державним органом пенсійного законодавства, вимоги про виплату пенсії за минулий час, у тому числі і за рахунок непризначених чи неврахованих складових, можуть бут заявлені без обмеження будь-яким строком.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка перебуває на обліку в пенсійному органу, є особою, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 1 категорії, що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_1 від 07.10.2019, а також інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Дізнавшись про те, що виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю здійснюється у розмірах, встановлених постановами Уряду №745 та №1210, ОСОБА_1 31.03.2020 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
За результатами розгляду заяви від 31.03.2020, пенсійним органом було прийнято рішення від 02.04.2020 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за спірний період, оскільки виплата призначеної пенсії (основної та додаткової) проводилася у порядку та розмірах, встановлених постановами Уряду №745 та №1210.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Положеннями статей 1, 3 та 8 Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю України, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 46 Основного Закону України також встановлено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.