ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2021 року
Київ
справа №120/4046/19-а
адміністративне провадження №К/9901/27350/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у складі головуючого судді Чернюк А.Ю. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Строчак В.Ю. (головуючого), Іваненко Т.В., Граб Л.С. у справі №120/4046/19-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. У грудні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 27.11.2019 №066/02/32/05//06/ НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Позивач зареєстрований 07.06.2006 як фізична особа-підприємець (номер запису про державну реєстрацію: 25140000000000568), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2.
3.2 Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).
3.3. 06.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято наказ №1892 про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ОСОБА_1 з 07.11.2019 терміном 10 діб, за період з 01.01.2017.
3.4. На підставі підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України та наказу №1892 від 06.11.2019, 06.11.2019 відповідачем видано направлення на перевірку № 721 та № 722 суб`єкта господарювання ОСОБА_1, господарської одиниці: АЗС " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
3.5. У подальшому, 07.11.2019 року посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області у період часу з 12:00 год. до 13:00 год. проведено фактичну перевірку.
3.6. За наслідками проведеної перевірки, посадовими особами контролюючого органу складено акт (довідку) фактичної перевірки №066/02/32/05/06/ НОМЕР_1 від 07.11.2019, у якому зафіксовано порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій) та статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії.
3.7. На підставі висновків вказаного акту відповідачем винесено рішення від 27.11.2019 №066/02/32/05//06/ НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодиться суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області від 06.11.2019 № 1892 відповідає вимогам, що передбачені до їх змісту відповідно до підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, а саме останній містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта; адреса об`єкта; мета перевірки, зокрема, здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, наявності ліцензій, застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України, а саме підпункт 80.2.3 пункту 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України; дату початку перевірки; тривалість перевірки, що відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України; також вказаний наказ містить підпис в.о. заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області та скріплений печаткою контролюючого органу.
4.1. Суд критично розцінив посилання позивача та його представника, на відсутність у контролюючого органу повноважень на проведення перевірки (прийняття наказу на проведення фактичної перевірки) та винесення за її результатами рішень, адже Головне управління ДПС у Вінницькій області є уповноваженим органом виконавчої влади, який має право видавати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, а у відповідності до статті 16 Закону № 481/95-ВР наділений також повноваженнями на здійснення контролю за дотриманням норм цього Закону.
4.2. Твердження позивача про відсутність в акті фактичної перевірки чіткого викладення змісту порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів суди визнали безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
4.3. Судами враховано, що оскільки Порядком №790 не врегульоване питання щодо застосування фінансової санкції за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, контролюючий орган керується спеціальними нормами Закону, які мають вищу юридичну силу над підзаконними актами, у даному випадку Законом № 481/95-ВР.
4.4. Крім того, судами вказано, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності і, як наслідок, про його скасування.
4.5. Щодо суті встановленого порушення, за яке на позивача накладено штрафні санкції, судами зазначено, що позивачем не заперечувався факт відсутності станом на 01.07.2019 ліцензії на роздрібну торгівлю пальним.
4.6. Відповідно до змісту наданих зауважень до акта фактичної перевірки, оператором (охоронником) було здійснено продаж бензину самовільно, так як їй особисто були необхідні кошти, натомість статтею 17 Закону № 481/95-В за порушення вимог цього Закону відповідальність покладається саме на суб`єктів господарювання.
4.7. Судами не прийнято до уваги надані представником позивача наказ-розпорядження від 28.06.2019 року № 7 про заміну обов`язків операторів АЗС, журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС "НАТКО", товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 13.03.2019 року № 71, від 11.06.2019 року № 121, книгу обліку розрахункових операцій на РРО № 3000492238РІ2 від 26.03.2019 року, оскільки останні не підтверджують, що на об`єкті господарювання, на якому здійснювалась фактична перевірка, діяльність не проводилась та спростовуються поясненнями, наданими працівником АЗС "НАТКО".
4.8. Стосовно книги обліку розрахункових операцій на РРО № 3000492238РІ2, зареєстрованої 26.03.2019, судами вказано, що реалізація продукції без ліцензії виключає застосування реєстратора розрахункових операцій.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
5.1. Зазначає, що судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18, 04.09.2020 у справі №821/1274/18, від 28.01.2020 у справі №818/998/17.
5.2. Скаржник вказує, що відповідач не є контролюючим органом, визначеним Податковим кодексом України, і не наділений функціями реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування іншого законодавства, а також є неповноважним органом на винесення рішення про застосування фінансових санкцій.
5.3. Вважає, що прийняття наказу про проведення фактичної перевірки з питань дотримання вимог Закону № № 481/95-ВР не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України та є перевищенням повноважень.
5.4. Вказує, що відсутність діяльності АЗС підтверджується наказом-розпорядженням від 28.06.2019 № 7 про заміну обов`язків операторів АЗС, журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС "НАТКО", який, на думку позивача, помилково оцінено судом першої інстанції.
5.5. Позивач зазначає, що в акті перевірки не зазначено змісту виявлених порушень з посиланням на конкретні пункти і статті.
6. Відповідачем до Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів.
6.1. Відповідач зауважує, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ст. 3 п. 1, 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
6.2. Щодо наявності у відповідача повноважень на проведення фактичної перевірки останній вказує, що до ГУДПС у Вінницькій області перейшли всі повноваження ГУДФС у Вінницькій області, в тому числі і на час проведення перевірки позивача.
6.3. Зазначає, що надані позивачем документи в підтвердження нібито відсутності діяльності АЗС стосуються об`єкта, розташованого за іншою адресою, а отже правомірно критично оцінені судами попередніх інстанцій.
6.4. Відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2021 вказану адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Згідно з пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
10. Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
11. Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
12. Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
13. Порядок проведення фактичної перевірки встановлений статтею 80 Податкового кодексу України.
14. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, як:
14.1. - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
14.2. - письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
14.3. - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
15. Пунктом другим Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790 (далі - Порядок №790) встановлено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону № 481/95-ВР. Зокрема, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
16. До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
17. Стаття 15 цього Закону визначає, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
18. При цьому, Закон № 481/95-ВР не вимагає певної форми рішення суб`єкта владних повноважень щодо стягнення штрафів, а тому колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що оскільки Порядком № 790 не врегульоване питання щодо застосування фінансової санкції за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, контролюючий орган правомірно керувався спеціальними нормами Закону, які мають вищу юридичну силу над підзаконними актами, у даному випадку Законом № 481/95-ВР.
19. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".