ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 280/5098/19
адміністративне провадження № К/9901/24237/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 280/5098/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя Чумак С.Ю., судді Чабаненко С.В., Юрко І.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, у якому просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо відмови позивачу як судді у відставці у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з урахуванням терміну навчання на денному факультеті Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського;
1.2. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізької області здійснити перерахунок та видати позивачу довідку про суддівську винагороду працюючого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з урахуванням терміну навчання на денному факультеті Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 11 місяців 00 днів станом на 1 січня 2019 року.
1.3. Позов обґрунтовано тим, що, на думку позивача, відповідачем при наданні їй довідки про суддівську винагороду працюючого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з метою перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням частини другої статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VІІІ безпідставно вказано, що сумарний стаж роботи, який дає їй право на встановлення доплати за вислугу років та обчислений відповідно до вказаної норми права становить 24 роки 06 місяців 09 днів. Також у цій довідці протиправно зазначено розмір доплати за вислугу років 50% посадового окладу, як такій, що має стаж роботи понад 20 років. Вказане допущено відповідачем у зв`язку з не зарахуванням до її стажу Ѕ терміну навчання Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського, що становить 01 рік 11 місяців. Вважає, що з урахуванням її часу навчання у юридичному інституті, роботи адвокатом та стажу роботи на посаді судді її стаж, який дає право на встановлення доплати за вислугу років, на даний час повинен становити 26 років 05 місяців 13 днів, що дає право позивачу на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання як судді зі стажем понад 25 років, оскільки на момент її виходу у відставку до стажу, що дає їй право виходу у відставку та отримання довічного грошового утримання вже був зарахований період навчання на денному факультеті юридичного інституту.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не є наслідком підвищення відсотків доплати за вислугу років, тому у відповідача були відсутні підстави видати довідку з визначенням більшої відсоткової ставки розміру доплати за вислугу років.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позов.
3.1. Визнано протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на встановлення доплати за вислугу років, половини періоду навчання у вищому навчальному закладі.
3.2. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2019 року з урахуванням половини періоду навчання на денному факультеті Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 11 місяців 00 днів.
3.3. Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки довідка видана відповідачем без врахування половини строку навчання позивача на денному факультеті юридичного вищого навчального закладу, а суд першої інстанції дійшов висновку про те, що цей строк підлягає зарахуванню до стажу її роботи на посаді судді, то поданий позивачем позов підлягає задоволенню із зобов`язанням відповідача видати позивачу довідку із урахуванням цього стажу.
ІІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
5. Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач зазначив пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).
6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що, на думку відповідача, суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду неправильно застосував норми матеріального права, оскільки положення статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, чинної на час призначення позивача на посаду, не передбачають зарахування до стажу судді, який дає право на відставку, Ѕ періоду навчання у юридичному вузі. Також суд не застосував статтю 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, якою врегульовано питання обчислення стажу, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, яка включається до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та має безпосереднє відношення до предмету спору.
6.1. Також вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що полягає у недотриманні вимог частини четвертої статті 246 КАС України щодо обґрунтованості судового рішення.
6.2. Крім цього, зазначає на відсутність висновку Верховного Суду щодо зарахування до стажу роботи судді, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, Ѕ частини періоду навчання у вищому навчальному закладі на підставі статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ та пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2006 року № 865, який є необхідним для вирішення питання щодо застосування цих норм права і цій справі та у подібних правовідносинах у подальшому.
6.3. Щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права скаржник вказує на те, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд вийшов за межі позовних вимог, визнав протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на встановлення доплати за вислугу років, половини періоду навчання у вищому навчальному закладі, однак позивач просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови судді у відставці ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з урахуванням Ѕ терміну навчання на денному факультеті Харківського юридичного інституту імені Ф.Е. Дзержинського протиправною; зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області здійснити перерахунок та видати судді у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду працюючого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з урахуванням Ѕ терміну навчання на денному факультеті Харківського юридичного інституту імені Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 11 місяців 00 днів станом на 01 січня 2019 року. При цьому звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не мотивував у оскаржуваному судовому рішенні такого виходу за межі позовних вимог та наявності підстав для цього, що, на думку автора касаційної скарги, є підставою для скасування судового рішення відповідно до положень статті 353 КАС України.
6.4. Наголошує, що довідка, з заявою про надання якої вона звернулась, позивачу видана, а розмір складових, які у ній зазначаються, не зміниться навіть у разі протиправного зарахування до її стажу роботи Ѕ періоду навчання, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для видачі позивачу нової довідки про суддівську винагороду.
7. Відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
8. У період з 1 вересня 1976 року по 1 липня 1980 року позивач навчалась у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського.
9. 03 травня 1993 року позивач обрана народним суддею Мелітопольського міського суду, 09 липня 2003 року - суддею Мелітопольського міського суду Запорізької області безстроково, а з 1 квітня 2004 року переведена на посаду судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
10. Постановою Верховної ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VIII позивача звільнено з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
11. 16 листопада 2015 року на підставі наказу голови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області позивача виключено з складу суду.
12. 18 січня 2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою про надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з метою перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
13. 04 лютого 2019 року відповідач надав позивачу лист № П-9/08-04/471, яким повідомив останню про те, що відповідно до роз`яснень, викладених у спільному листі Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Національної школи суддів України від 5 листопада 2018 року № 41783/0/9-18/2664/0/2-18/01-6757/18/9рс-1112/18/1-22433/18/02/3878 при перерахунку стажу позивачу мало бути додатково враховано 2 роки стажу роботи за юридичною спеціальністю.
14. 25 червня 2019 року позивач звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області з заявою про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням терміну навчання.
15. Листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 5 липня 2019 року № П-48/08-04/1911 позивачу відмовлено в частині зарахування Ѕ терміну навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського та видачі запитуваної довідки.
16. Вважаючи протиправною відмову відповідача у зарахуванні до стажу роботи суддею половини періоду навчання у вищому навчальному закладі, а свої права порушеними, позивач звернулась з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
20. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
21. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат, зокрема за вислугу років.
22. Частиною п`ятою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
23. Стаж роботи судді визначений статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII згідно з якою до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.