ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 140/434/19
адміністративне провадження № К/9901/34036/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №140/434/19
за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Затурцівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки" - про визнання протиправним і скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, прийняте в складі: головуючого судді Ксензюка А.Я., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Святецького В.В, суддів Гудими Л.Я., Шинкар Т.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Волинської обласної ради (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправним і скасувати рішення "Про реорганізацію Іваничівської спеціалізованої школи-інтернату" від 20 грудня 2018 року № 22/21.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуваним рішенням Волинської обласної ради "Про реорганізацію Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату" від 20 грудня 2018 року №22/21 вирішено реорганізувати Іваничівську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат шляхом приєднання до Затурцівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату.
Позивачка доводить, що вказане рішення є незаконним, адже прийнято з порушеннями процедури та без урахування думки територіальної громади.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
Рішенням Волинської обласної ради VII скликання від 20 грудня 2018 року №22/21 "Про реорганізацію Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату" вирішено припинити юридичну особу Іваничівську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат шляхом її приєднання до Затурцівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки".
Наказом Управлінням освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації від 09 січня 2019 року №6 було створено комісію з реорганізації Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату та складено план заходів з припинення (реорганізації) Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату.
Не погоджуючись з рішенням про припинення Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято на підставі, у межах повноважень і в порядку, визначеному чинним законодавством.
Як зазначили суди попередніх інстанцій, відповідач є засновником і власником Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату та відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про загальну середню освіту", статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наділений повноваженнями на свій розсуд здійснювати його реорганізацію чи ліквідацію.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
Позивачка, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначала, що рішення судів попередніх інстанцій є незаконними та необґрунтованим, адже судами попередніх інстанцій неповно встановлені обставини, що мають значення для справи.
Позивачка доводить, що відповідач перед розглядом питання про припинення Іваничівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату не опублікував проєкту оскаржуваного рішення, не провів громадських обговорень, які в спірних правовідносинах були обов`язковими, а саме рішення суперечить інтересам територіальної громади.
Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В,., Уханенка С.А.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
V. Позиція Верховного Суду
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15.01.2020 №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
За змістом статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.