ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 520/11047/19
адміністративне провадження № К/9901/5705/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження справу №520/11047/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними дії, скасування податкової консультації, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 (головуючий суддя Чалий І.С., судді: Зеленський В.В., П`янова Я.В.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі також відповідач), в якому просив суд:
визнати дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, а саме - надання індивідуальної податкової консультації від 18.09.2019 №283/ІПК/20-40-33-02-11 такими, що суперечать нормам підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в частині наявності роз`яснення практичного застосування податкового законодавства), а тому протиправними;
скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 18.09.2019 №283/ІПК/20-40-33-02-11.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №520/11047/19 повернуто скаржнику. Судове рішення мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні фактичні дані, які підтверджують набуття позивачем повної цивільної дієздатності та не міститься посилання на обставини, які спонукали позивача звернутися до податкового органу для отримання індивідуальної податкової консультації для того, щоб визначити обсяг його податкової правосуб`єктності в контексті розгляду цієї справи. Вказане нівелює можливість встановити наявність у позивача адміністративної процесуальної дієздатності до досягнення ним вісімнадцятирічного віку в розумінні приписів частини другої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд керувався положеннями пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі №520/11047/19.
Ухвалою суду від 25.01.2021 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 26.01.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права. Вказує, що позивача зареєстровано в державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, що підтверджується Карткою платника податків, виданою Центральним управлінням Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області 21.09.2016 на бланку №2030-19-00871. Позивач звертає увагу, що частина друга статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Як вважає позивач, наявність у нього адміністративної процесуальної дієздатності підтверджується прийняттям позовної зави судом першої інстанції та відриттям провадження у цій справі. У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу. Як зазначає податковий орган, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на дату звернення з апеляційною скаргою позивач не досяг повноліття, а відтак суд правомірно визначив підстави для повернення апеляційної скарги, оскільки вона підписана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності. Крім того, відповідач звертає увагу, що як передбачено чинним податковим законодавством, здатність суб`єкта бути носієм та реалізувати юридичні права і обов`язки у сфері оподаткування настає після досягнення повноліття або у випадку набуття неповнолітніми особами цивільної дієздатності повному обсязі. З урахуванням викладеного, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги - без змін.
Переглядаючи ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень - один з головних принципів судочинства, передбачений Конституцією України. Аналогічні принципи закріплені в Кодексі адміністративного судочинства України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано адміністративну процесуальну правосуб`єктність. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь (частина друга цієї статті).
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктами 17.1.1, 17.1.2. пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України визначено, що платник податків має право: безоплатно отримувати у контролюючих органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов`язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю; представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника.