ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 802/3291/14-а
адміністративне провадження № К/9901/36318/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.10.2016 (суддя Вергелес А.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 (головуючий суддя Загороднюк А.Г., судді: Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О.),
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення від 23.07.2014 №0034821701, №0034851701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.07.2014, рішення від 23.07.2014 №0034961701 про застосування штрафних санкцій.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.10.2016, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.03.2017 відкрито касаційне провадження у справі №802/3291/14-а.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №802/3291/14-а за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2018 матеріали справи прийнято до провадження.
Ухвалою суду від 25.01.2021 призначено касаційний розгляд справи у попередньому судовому засіданні на 26.01.2021.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Позивач зазначає про те, що з 01.01.2015 податковим законодавством по-новому, на відміну від положень, що діяли станом на момент проведення перевірки, врегульовано порядок визначення розміру доходу для платників єдиного податку першої-третьої груп, до якого наразі включається лише сума отриманої винагороди повіреного (агента), а не загальна сума коштів, отриманих від реалізації товарів (робіт, послуг) платником податків як комісіонером. Як вважає позивач, з вказаного періоду набув чинності нормативно-правовий акт, яким скасовано відповідальність платника податків у разі не включення останнім суми коштів, отриманих від реалізації товарів (робіт, послуг) платником податків як комісіонером, оскільки доходом у такому випадку є лише сума отриманої винагороди повіреного (агента). Позивач посилається на частину першу статті 58 Конституції України, якою визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи та на рішення Конституційного Суду України у справі про зворотну дію у часі законів та нормативно-правових актів. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу, з яких слідує, що податковий орган вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими. Як наголошує відповідач, ФОП, що перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, отримавши в ході реалізації товару (робіт, послуг) на виконання договорів комісії на власний розрахунковий рахунок суму виручки, що перевищує 500000грн., повинен перейти на загальну систему оподаткування. Відповідач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу на проведення перевірки від 20.06.2014 №1804 та направлення від 23.06.2014 №1650/17, виданих Вінницькою ОДПІ, та на підставі постанови старшого слідчого СВ Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області від 19.05.2014 про призначення перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, винесеної в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32014020000000033 від 11.03.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, посадовою особою податкового органу проведено перевірку позивача за період з 01.01.2010 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт від 09.07.2014 №1856/1701/ НОМЕР_1, відповідно до висновків якого, в ході перевірки встановлено порушення позивачем:
статей 1, 5 указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва", пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період 2011 року на суму 1468356грн. 84коп., за 2012 рік в сумі 141453грн. 72коп., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1ʼ609ʼ 810грн. 56коп.;
пункту 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України - ФОП ОСОБА_1 за період 01.02.2011 по 31.12.2012 занижено податкове зобов`язання на суму, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет сума 1ʼ 538ʼ 194грн. 00коп.;
пункту 2 статті 7, частини восьмої статті 9, частини п`ятої статті 11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в сумі 104500грн. 80коп.
Контролюючий орган вважав, що в ході перевірки виявлено порушення підприємцем податкового законодавства в частині перевищення граничного обсягу виручки від реалізації товарів в ІV кварталі 2010 року, тобто більше 500 тисяч гривень.
На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 №0034821701, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на суму 2ʼ 012ʼ 263грн. 20коп., з яких: основний платіж - 1ʼ 609ʼ 810грн. 56коп., штрафні санкції - 402452грн. 64коп.;
податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 №0034851701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1ʼ 233ʼ 666грн. 25коп., з яких: основний платіж - 986933грн. 00коп., штрафні санкції - 246733грн. 25коп.;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.07.2014 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 104500грн. 80коп.;
рішення від 23.07.2014 №0034961701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 8135грн. 43коп.
Не погодившись з прийнятими податковим органом рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що чинне податкове законодавство, встановлюючи обов`язок особи зареєструватися платником податків на загальних підставах за умови перевищення обсягу оподатковуваних операцій, не містить будь-яких особливостей або застережень залежно від режиму оподаткування, на якому перебуває особа. Невиконання ж такого обов`язку особою у визначений законом строк тягне застосування передбачених законом наслідків. У свою чергу, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв в межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством.
У справі, що розглядається, судами з`ясовано, що в перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність, основним видом якої було надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп`ютерів (КВЕД 77.33); надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (КВЕД 82.99); ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування (КВЕД 95.11); консультування з питань інформатизації (КВЕД 62.02).
Суди вказали, що в матеріалах справи наявний договір комісії №1 від 12.05.2009, укладений між ТОВ "Вінкардсервіс" в особі директора Фаучека А.І. (комітент) із ФОП ОСОБА_1 (комісіонер), у відповідності до умов якого Комісіонер зобов`язується реалізовувати Prepaid продукцію в інтересах Комітента в порядку та на умовах, передбачених Правилами роботи об`єднаної системи моментальних платежів TOB "ОСМП", в перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 реалізовував Prepaid продукцію та приймав платежі в порядку та на умовах передбачених зазначеним договором.
Пунктом 2.5 вказаного договору встановлено, що грошові кошти, які надходять до терміналів Комісіонера, являються власністю Комітента за виключенням винагороди, виплаченої Комітентом Комісіонеру за виконання зобов`язань згідно даного Договору.
Пунктом 5 даного договору встановлено, що винагородою Комісіонера являється комісія за користування терміналом, яку сплачує платник при купівлі Prepaid продукції через платіжний термінал (п.5.1). При цьому, розмір комісії за користування терміналом Комісіонер встановлює самостійно та на власний розсуд, керуючись додатком № 3 до даного договору (п. 5.2). Комісіонер перераховує суму коштів за реалізацію Prepaid продукції та Prepaid послуг на розрахунковий рахунок Комітента або вносить до каси Комітента, утримуючи при цьому тільки суму комісійної винагороди за користування терміналом (п. 5.3).