ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 813/2854/17
адміністративне провадження №К/9901/3626/18, №К/9901/7170/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І. В.,
суддів: Шарапи В. М., Чиркіна С. М.
розглянувши у порядку попереднього судового засідання
касаційні скарги Міністерства оборони України, Львівського обласного військового комісаріату
на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кухар Н. А., Брильовського Р. М., Хома О. П. від 03 листопада 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Обрізко І. М., Іщук Л. П., Онишкевича Т. В. від 18 грудня 2017 року
у справі №813/2854/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Львівського обласного військового комісаріату
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач-1), Львівського обласного військового комісаріату (далі також - відповідач-2), в якому просила:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення комісії Львівського обласного військового комісаріату з розгляду матеріалів про визнання права на отримання посвідчення "Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби" щодо відмови у видачі посвідчення;
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати Львівський обласного військового комісаріату видати посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби;
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого.
2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, позов задоволено повністю.
3. 09 січня 2018 року Міністерством оборони України та 18 січня 2018 року Львівським обласним військовим комісаріатом подано до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, у яких просять такі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Верховного суду від 01 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Міністерства оборони України.
5. 12 квітня 2018 року до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача-1.
6. Ухвалою Верховного суду від 19 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Львівського обласного військового комісаріату.
7. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Шарапи В. М., Чиркіна С. М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у період з 14 червня 2016 року по 31 липня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції (далі - АТО), забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі (районах) проведення АТО, що підтверджується довідкою від 23 січня 2017 року № 41.
9. Костопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області складено актовий запис від 03 серпня 2016 року № 230 про смерть ОСОБА_2 (Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 ).
10. Лікарським свідоцтвом про смерть від 01 серпня 2016 року №279 причиною смерті ОСОБА_2 визначено навмисне самоушкодження.
11. Згідно із наказом начальника 1240 центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєння від 23 серпня 2016 року № 80 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_2, начальника відділу супроводження іноземних інспекційних груп заступника начальника 1240 Центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєнь, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті асфіксії, повішення виключено зі списків особового складу Центру та всіх видів забезпечення 31 липня 2016 року. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
12. Відповідно до акта проведення службового розслідування по факту смерті начальника відділу супроводження іноземних інспекційних груп заступника начальника 1240 Центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєнь від 01 жовтня 2016 року встановлено, що: " 1. Службове розслідування рахувати завершеним. 2. Підполковник ОСОБА_2, убув для виконання службових (бойових) завдань в зоні проведення АТО без будь яких скарг на стан здоров`я та оптимістично налаштований на виконання завдань у складі СЦКК. 3. Смерть підполковника ОСОБА_2 настала в результаті супутнього захворювання (тривожно депресивний розлад з панічними атаками), яке було наслідком впливу психофізичних, небезпечних і шкідливих факторів в зоні проведення АТО. 4. Відповідно підпункту 3 пункту 3 статті 24 Глави ІV Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (зі змінами) введеного в дію постановою Верховної Ради України від 25 березня 1992 року №2233-ХІІ смерть підполковника ОСОБА_2, настала під час виконання військової служби".
13. У наданих до матеріалів справи медичних документів, а саме висновку судово - психіатричного експерта від 22 листопада 2016 року №629 зазначено, що: " 1) ОСОБА_2 впродовж життя до липня 2016 року хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав. 2) 3) В період, який передував його загибелі (липень 2016 року) та на час смерті ОСОБА_2 перебував у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності у формі гострого поліморфного психотичного розладу, асоційованого зі стресом, не міг розуміти характер і небезпеку вчинених ним дій. 4) 5) 7) До появи клінічно окреслених психічних розладів, встановлених експертами психіатрами, у ОСОБА_2 суїцидальних тенденцій не простежувалось. На фоні виниклих психічних порушень у липні 2016 року у нього могли бути переживання суїцидального характеру. ОСОБА_2 перед смертю знаходиться в психологічному стані розгубленості, страху, жаху, почуття провини, безпорадності, порожнечі, нездатності щось змінити, дизадаптації, втрати самоконтролю над своїми почуттями, відчуттями та емоціями (які були переповнені думками переслідування). 6) ОСОБА_2 в період, що передував його загибелі, перебував в стані сильного емоційного напруження, який був викликаний суб`єктивно значними відчуттями значної загрози для свого життя. Свідомість у ОСОБА_2 наповнилась вкрай емоційно насиченими негативними переживаннями страху, тривоги, почуття вини, паніки тощо. Змінилось сприйняття реальної довколишньої ситуації, яке стало вибірково фрагментарним, уривчастим, хворобливо спотвореним. Стан сильного емоційного напруження у ОСОБА_2 міг перевищити поріг адаптивної здатності його психіки та особистості на набути катастрофічних наслідків. 8) Психологічний стан у ОСОБА_2, який передував його смерті, був спровокований об`єктивно важким психологічними, стресогенними обставинами в умовах його перебування в оточені вороже налаштованих озброєних осіб, що стало пусковим механізмом розвитку його стану. Відомостей про будь - які інші фактори, які б могли вплинути на його психологічний стан, зокрема скоєння іншою людиною або конкретними життєвими обставинами (борги, кредити, нероздільне кохання, лайка з батьками, друзями тощо) за матеріалами не виявлено".
14. Згідно із витягу з протоколу засідання Військово - лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 22 травня 2017 року № 242 захворювання підполковника ОСОБА_2 є "Тривожно - депресивний розлад з панічними атаками", підтверджене військово-медичними та судово-медико-експертними документами, яке привело до "Навмисного самоушкодження. Повішання. Асфіксії", що згідно акту службового розслідування від 01 жовтня 2016 року № 540, лікарського свідоцтва про смерть від 01 жовтня 2016 року №279, свідоцтва про смерть від 03 серпня 2016 року серії НОМЕР_1, причиною смерті послужило захворювання, травма і причина смерті, пов`язані із захистом Батьківщини.
15. Із витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30 червня 2017 року № 68 вбачається, що комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері та дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, підполковника ОСОБА_2, який вчинив самогубство.
16. Листом від 18 липня 2018 року Львівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про результати розгляду її документів та про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що смерть чоловіка позивачки підполковника ОСОБА_2 сталася внаслідок захворювання пов`язаного із виконанням ним обов`язків військової служби, шляхом умисного самоушкодження (повішання, асфіксія). Наведене вбачається з висновку судово психіатричного експерта від 22 листопада 2016 року № 629, витягу із протоколу від 22 травня 2017 року № 242 Військово-лікарської комісії Західного регіону, акту службового розслідування від 01 жовтня 2016 року № 540, затвердженого начальником 1240 центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєння, лікарського свідоцтва про смерть від 01 жовтня 2016 року № 279, свідоцтва про смерть від 03 жовтня 2016 року серії НОМЕР_1 . Відтак, згідно підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) наведені обставини у повній мірі є достатніми для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Щодо інших позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із системного аналізу статей 3, 14, 18 вищевказаного закону, а також з того, що позивачка, як дружина померлого під час проходження військової служби ОСОБА_2 є особою, на яку поширюється сфера дії цього закону, що передбачає видачу їй посвідчення за формою та в порядку, визначеними постановою Кабінету міністрів України від 28 травня 1993 року № 379.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ВІДЗИВУ НА НИХ
18. У касаційній скарзі відповідач-1 не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не у повному обсязі з`ясували обставини, які виключають можливість виплати одноразової грошової допомоги та саму форму смерті військовослужбовця. Підпунктом "в" пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця стала внаслідок навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом). Рішення суду, яким встановлено, що ОСОБА_2 доведено до самогубства відсутнє. Також, зазначає, що зобов`язання відповідача-1 призначити одноразову грошову допомогу є формою втручанні в дискреційні повноваження Міністерства оборони України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
19. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти вимог касаційної скарги відповідача-1, вважає що судами попередніх інстанцій прийнято законне та обґрунтоване рішення.
20. У касаційній скарзі відповідач-2 не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що унаслідок неправильного застосування норм матеріального права суди першої та апеляційної інстанції прийняли помилкове рішення. Оскільки причиною смерті підполковника ОСОБА_2 є навмисне самоушкодження, на позивача як на члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця не поширюються дія Закону №2011-XII.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
22. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
25. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі також - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
26. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно зі статтею 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.