ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/1973/17
адміністративне провадження № К/9901/48570/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Шарапи В. М., Чиркіна С. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазура А. С., суддів Аблова Є. В., Літвінової А. В. від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Земляної Г. В., суддів: Лічевецького І.О., Сорочка Є.О. від 13.03.2018
у справі №826/1973/17
за позовом ОСОБА_1
до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк Народний Капітал",
про визнання протиправними та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі також - відповідач 1, НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - відповідач 2, ФГВФО), третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк Народний Капітал" (далі також - третя особа, ПАТ "Банк Народний Капітал"), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України від 19.01.2017 № 34-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Народний Капітал" до категорії неплатоспроможних" (далі також - рішення № 34-рш/БТ); визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.01.2017 № 159 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Народний Капітал Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" (далі також - рішення № 159).
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. 23.04.2018 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
4. Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
5. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Чиркіна С. М., Шарапи В. М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є акціонером ПАТ "Банк Народний Капітал" та власником простих іменних акцій в кількості 21000000 шт. номінальною вартістю 0, 50 грн, що складає 8,6 % частки у статутному капіталі банку.
7. 28.07.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №176-рш/БТ про віднесення ПАТ "Банк Народний Капітал" до категорії проблемних.
8. Після віднесення Банку до категорії проблемних ПАТ "Банк Народний Капітал" подав до Національного банку України план заходів по приведенню структури власності банку відповідно до вимог законодавства.
9. Листом від 04.08.2016 № 11-16/613 банк подав Національному банку України план заходів по приведенню структури власності банку у відповідність із вимогами законодавства.
10. План заходів, зокрема, передбачав погодження набуття істотної участі в банку таким особам: акціонерам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (громадяни України) у розмірі 11, 7361 % статутного капіталу банку; кінцевому бенефіціарному власнику компанії Ейс Холдінгз Лімітед (Ace Holdings Limited, Кіпр) Іосіфу Франгосу (громадянин Кіпру) - у розмірі 14, 1773 % статутного капіталу банку; кінцевому бенефіціарному власнику товариства з обмеженою відповідальністю "Преслайн" ОСОБА_4 (громадянин України) - у розмірі 14, 775 % статутного капіталу банку. Для погодження вказаним особам набуття істотної участі до Національного банку України від банку 27.04.2016, 08.08.2016, 29.07.2016 надійшли пакети документів.
11. За результатами розгляду пакетів документів Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем 02.09.2016 прийняв рішення № 430 і № 431 про заборону ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (відповідно) набувати опосередковану істотну участь у банку з огляду на подання неповного пакету документів та невідповідність поданих документів вимогам чинного законодавства.
12. Листом від 09.09.2016 № 11-16/723БТ банк подав Національному банку України оновлений план заходів по приведенню структури власності банку у відповідність із вимогами законодавства.
13. Оновлений план заходів, зокрема, передбачав погодження набуття істотної участі в банку таким особам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (громадяни України) у розмірі 26,44 % статутного капіталу банку; ОСОБА_4 (громадянин України) у розмірі 14,7750 % статутного капіталу банку. Також план передбачав погодження набутої ОСОБА_6 істотної участі в розмірі 14, 2411 % статутного капіталу банку.
14. ОСОБА_4 повторно не подав до Національного банку України пакет документів щодо набуття істотної участі в банку.
15. 19.01.2017 Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем прийняв рішення № 2 про заборону ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набувати пряму істотну участь у банку з огляду на подання неповного пакету документів.
16. 19.01.2017 Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем прийняв рішення № 3 про заборону ОСОБА_7 набувати пряму істотну участь у банку з огляду на подання неповного пакету документів 16.11.2016.
17. Згідно з інформацією Департаменту банківського нагляду за результатами аналізу статистичної звітності банку (за формами звітності № 1Д "Баланс банку", № 611 "Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції" станом на 13.01.2017, № 613 "Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами" станом на 01.12.2016) банку притаманний значний кредитний ризик та ризик ліквідності.
18. Із дати віднесення банку до категорії проблемних відбулося зменшення високоліквідних активів на 66 % (на 56, 6 млн. грн) та на 16 % від загальних активів, з них готівкові кошти зменшилися на 24, 8 млн. грн, цінні папери, що рефінансовані Національним банком України, - на 40 млн. грн. Обсяг розміщених у банку коштів небанківських фінансових установ зменшився на 44, 3 млн. грн, обсяг коштів фізичних осіб - на 14, 0 млн. грн (із них кошти акціонера банку ОСОБА_2 - на 7, 8 млн. грн), обсяг коштів суб`єктів господарювання - на 9, 1 млн. грн.
19. Станом на 13.01.2017 фактичне значення нормативу кредитного ризику на одного контрагента (Н7) становило 30, 25 % (за нормативного значення не більше 25 %).
20. Згідно з протоколом № 2/36 про підсумки голосування на позачергових загальних зборах ПАТ "Банк Народний Капітал" від 16.01.2017 позивач особисто проголосував "за" пропозицію про ліквідацію банку.
21. Станом на 19.01.2017 банк не подав план заходів із приведення значення нормативу кредитного ризику на одного контрагента (Н7) до нормативного значення.
22. Рішенням Комісії з питань визначення пов`язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами від 28.12.2016 № 120 дванадцять позичальників банку визнано пов`язаними із банком особами.
23. Загальний обсяг заборгованості перед банком, що враховується під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов`язаними із банком особами (Н9), становить 178, 6 млн. грн та фактичне значення нормативу становить 102, 4 % (за нормативного значення не більше 25%).
24. Станом на 19.01.2017 банк не відобразив зазначених позичальників як пов`язаних осіб.
25. У статистичній звітності, що подається банком до Національного банку України (форма № 611 станом на 13.01.2017), значення нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов`язаними із банком особами (Н9) дорівнює нулю.
26. 19.01.2017 у зв`язку з невиконанням плану заходів по приведенню структури власності банку відповідно до вимог законодавства у повному обсязі, неприведенням у відповідність до вимог щодо прозорості, а також неприведенням діяльності банку у відповідність до вимог законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України на підставі пункту 1 частини першої статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правлінням Національного банку України застосовано заходи впливу та прийнято рішення № 34-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Народний Капітал" до категорії неплатоспроможних".
27. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі вказаного рішення та відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 12, статей 34-37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "НК Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" від 19.01.2017 № 159.
28. Не погоджуючись з прийнятими рішення та вважаючи, що вони порушують його права та інтереси ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
29. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що є акціонером ПАТ "Банк Народний Капітал", підстава належності понад 85 % акцій особам, жодна з яких не є істотним учасником банку, є несуттєвою, рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних - передчасним, а рішення про запровадження тимчасової адміністрації - поспішним.
30. Національний банк України, заперечуючи щодо задоволення позову, виходив з того, що позивач не вправі оскаржувати рішення регулятора про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а Національний банк України під час застосування заходів впливу діяв виключно у межах та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України, з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
31. Представник відповідача 2 заперечував щодо задоволення позову, оскільки у спірних правовідносинах відповідачі діяли згідно з вимогами чинного законодавства.
32. Представник третьої особи зазначив, що з огляду на непрозорість структури власності банку, зважаючи на невиконання банком та його учасниками плану та відсутність власників істотної участі, які отримали погодження Національного банку України на набуття такої участі, Національним банком України встановлено реальну загрозу невиконання банком своїх зобов`язань перед клієнтами і кредиторами. Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.01.2017 № 159 є похідним від рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
33. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що помилковими є доводи позивача про передчасність прийняття оспорюваних рішень відповідачами, оскільки термін "не пізніше" означає для суб`єктів владних повноважень граничну межу, до якої такі суб`єкти повинні вчинити певні дії або прийняти відповідне рішення, проте ці суб`єкти не обмежені у праві вчиняти дії та приймати рішення у будь-який момент строку, наданий законодавством, до граничної межі. Позивач не наводить обґрунтувань щодо недотримання відповідачами процедури при прийнятті оспорюваних рішень чи невідповідності висновків щодо неплатоспроможності банку, викладених у рішеннях, дійсним обставинам справи. Позивач не має істотної участі в банку, оскільки його частка становить 8,6 % статутного капіталу, а тому не має права оспорювати рішення відповідачів. У цій справі, вважаючи своє майнове право порушеним, ОСОБА_1 не довів існування у нього порушеного права, а навпаки виявив волевиявлення щодо ліквідації банку, а також не навів жодного належного та допустимого доказу існування наслідкового зв`язку між порушеними, на його думку, правами та оскаржуваними рішеннями, а не неналежними діями/бездіяльністю самого банку, що призвело до його неплатоспроможності. Зважаючи на викладене, зміст порушеного майнового права позивача не співмірний з заявленими вимогами про його захист у цьому спорі.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
34. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що суди дійшли помилкового висновку, що він не може оскаржувати рішення відповідачів. Також суди не врахували порушення відповідачем статей 34 та 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Судами не проаналізовано, які події відбулися за участю відповідачів протягом 19.01.2017. Суди не надали оцінки наявним у матеріалах справи роздруківкам з вебсайту "Судова влада України", що містять інформацію відносно справ за позовами акціонерів ПАТ "Банк Народний капітал" до відповідачів про оскарження тих же рішень, які є предметом спору у цій справі.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
35. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
36. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про наявність у позивача права на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
37. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
38. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
39. Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
40. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
41. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
42. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
43. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 9901/535/18, від 12.11.2019 у справі №9901/337/19.
44. Частинами першою та другою статті 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-ІІІ (далі також - Закон №2121-ІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний банк є об`єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами. Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.
45. Відповідно до частини першої та другої статті 72 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-ІІІ (далі також - Закон №2121-ІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) НБУ має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки НБУ має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов`язані подавати НБУ затребувану інформацію у визначений ним строк. До осіб, які можуть бути об`єктом перевірки НБУ, належать власники істотної участі у банку та учасники банківських груп.
46. Відповідно до положень статті 2 Закону №2121-ІІІ істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.
47. Згідно з частиною першою статті 79 Закону №2121-ІІІ банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність НБУ чи його посадових осіб.
48. Пунктом 12 частини першої статті 73 Закону № 2121-III передбачено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки НБУ відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів НБУ, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, НБУ адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, зокрема, належить: віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
49. Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що до суб`єктів оскарження рішень та дій НБУ крім банків віднесено також і інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, в тому числі власників істотної участі у банку та учасників банківських груп; такі не містять жодних застережень щодо можливості оскарження такими особами лише рішень НБУ, які їм прямо адресовані.
50. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що положення статті 79 Закону № 2121-III поширюється на відносини та випадки, коли рішеннями НБУ порушуються права та законні інтереси не лише банку, але також й інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ.
51. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/11415/16.
52. Віднесення банків до категорії проблемних або неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банків з підстав, визначених Законом № 2121-ІІІ, є заходами адміністративного реагування та адміністративного впливу НБУ і, водночас, засобами реалізації функцій НБУ щодо банківського нагляду.
53. У зазначених правовідносинах важливі повноваження набуває ФГВФО, оскільки виконує спеціальні функції.
54. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також - Закон № 4452-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
55. Згідно зі статтею 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
56. Статтею 5 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд підзвітний Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та НБУ.
57. Згідно з частиною сьомою статті 3 Закону № 4452-VI взаємодія ФГВФО з НБУ та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.
58. За приписами частини першої статті 35 Закону № 4452-VI тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд.
59. Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно з положеннями частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.