ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 554/8932/16-а
адміністративне провадження № К/9901/43524/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
на постанову Октябрського районного суду м. Полтава у складі судді Савченка А. Г. від 10 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Жигілія С. П., Дюкарєвої С. В., Перцової Т. С. від 05 жовтня 2017 року
у справі № 554/8932/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання перерахувати пенсію,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також - відповідач, у якому просив:
- визнати бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку йому пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України № 900 від 23 грудня 2015 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", № 947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 р. № 268" протиправною;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату йому пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України № 900 від 23 грудня 2015 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", № 947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 р. № 268" без обмеження граничного розміру;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.
2. Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 10 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо неприйняття рішення про перерахунок пенсії позивачу. Зобов`язано відповідача розглянути заяву позивача від 05 жовтня 2016 року про проведення перерахунку пенсії у відповідності до вимог Закону України № 900 від 23 грудня 2015 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та прийняти рішення за результатами її розгляду. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. 06 листопада 2017 року до Верховного Суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшла касаційна скарга на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 10 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, у якій просить такі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження у справі № 554/8932/16-а.
5. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
7. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС України справа передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
8. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05 жовтня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про проведення перерахунку його пенсії у відповідності до вимог Закону України № 900 від 23 грудня 2015 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
10. Листом від 12 жовтня 2016 року № 541/П-03 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відмовило позивачу в проведенні перерахунку його пенсії з підстав відсутності нормативно-правових актів для здійснення такого перерахунку.
11. Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ України з 2013 року, а пенсія призначена відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідачем протиправно відмовлено йому у перерахунку пенсії з підстав відсутності нормативно-правового регулювання перерахунку пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
13. Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється у повній відповідності з вимогами закону, а тому відсутні правові підстави для проведення її перерахунку.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Cуд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії без прийняття відповідного рішення, виклавши свої міркування з цього приводу в листі, що є порушенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій та зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом у частині вимог за період з 01 січня 2016 року до 11 квітня 2016 року, а тому позовні вимоги у цій частині необхідно залишити без розгляду, оскільки відсутні підстави для поновлення процесуального строку.
Крім того, суди попередніх інстанцій помилково прийняли рішення про зобов`язання прийняти відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" рішення щодо перерахунку пенсії позивачу за результатами розгляду заяви, оскільки заява встановленого зразка до відповідача не надходила, а тому відсутні підстави щодо розгляду заяви невстановленої форми.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
17. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
19. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про неврахування судами під час прийняття оскаржуваних рішень факту пропуску позивачем строку звернення до суду у частині вимог за період з 01 січня 2016 року до 11 квітня 2016 року,
колегія суддів зазначає наступне.
20. Відповідно до статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Застосовуючи строки у даному випадку, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
22. Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
23. Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
24. Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
25. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
26. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
27. З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
28. Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.