У Х В А Л А
28 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/397/20
Провадження № 11-27заі21
Суддя Великої Палати Верховного Суду Анцупова Т. О.,
перевірила матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі № 9901/397/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
28 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати пункт 1 резолютивної частини ухвали Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2020 року № 2856/2дп/15-20 та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати Вищу раду правосуддя відкрити дисциплінарну справу на дії судді Східного апеляційного господарського суду - Плахова Олексія Вікторовича на підставі поданої позивачем скарги від 12 вересня 2018 року (вхідний номер Д-5442/0/7-18 від 14 вересня 2018 року) на дії судді Харківського апеляційного господарського суду Плахова О. В. під час розгляду справи № 18/2499/12.
Ухвалою від 29 грудня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно із яким суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу.
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Перевіряючи апеляційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, які діяли на час її подання, суд дійшов висновку про залишення її без руху з таких підстав.
Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із частиною дев`ятою статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.
ОСОБА_1 датує свою апеляційну скаргу 15 січня 2021 року, натомість відповідно до інформації, що міститься на конверті, у якому надійшла апеляційна скарга, поштове відправлення оформлене 23 січня 2021 року.
Отже, строк апеляційного оскарження ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, постановленої 29 грудня 2020 року, скаржником пропущено.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 297 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувану ухвалу ним було отримано 06 січня 2021 року, однак в порушення наведених вимог не надає жодного доказу на підтвердження дати отримання оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Водночас в апеляційній скарзі скаржник заявляє клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Однак за відсутності доказів, що підтверджують отримання скаржником ухвали 06 січня 2021 року, суд позбавлений можливості вирішити питання про поновлення строку. Інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник не наводить.