ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б.
на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року (провадження № 13-97зво20) у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі пункту2 частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 червня 2006 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом
Короткий виклад історії справи
Зі змісту матеріалів провадження за заявою ОСОБА_1 убачається, що Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська, задовольнивши скаргу ОСОБА_1 , постановою від 7 квітня 2006 року скасував рішення слідчого податкової міліції Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 5 березня 2002 року про порушення кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків щодо посадових осіб Товариства зобмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілей» за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 7 червня 2006 року скасував зазначену постанову і закрив провадження за скаргою ОСОБА_1
10 грудня 2010 року під час судового розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_1 прокурор змінив висунуте обвинувачення, відмовившись від нього в частині звинувачення в ухиленнівід сплати податків. Також у зазначену дату Ленінський районний суд міста Дніпропетровська на підставі статті49 КК закрив кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 358та частиною другою статті 366 цього Кодексу.
ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Судуіз заявою про перегляд ухвали апеляційного суду за виключними обставинами на підставі рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 3 червня 2014 року, яким за заявою № 10305/07, поданою ОСОБА_1 проти України, та 7іншими заявами було встановлено порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. За твердженням автора звернення, він лише 14 грудня 2020 року дізнався про набуття рішенням ЄСПЛ статусу остаточного.
Наполягаючи на відкритті провадження Великою Палатою Верховного Суду, ОСОБА_1 наголошував на тому, що скасувати оскаржену ухвалу необхідно через необґрунтованість цього рішення, незаконність порушення справи за частиною третьою статті 212 КК та надмірну тривалість судового провадження, а виплату Урядом України матеріальної компенсації не можна вважати ефективним захистом прав заявника.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 січня 2021 року відмовила у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі пункту 2 частини третьої статті 459 КПК ухвали Апеляційного суду Дніпропетровськоїобласті від 7 червня 2006 року.
Основні мотиви, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні зазначила, що ЄСПЛ 3 червня 2014 року прийняв остаточне рішення у справі за заявою № 10305/07, поданою ОСОБА_1 проти України, та 7 іншими заявами, у якому констатував порушення права особи на судовий розгляд упродовж розумного строку і присудив виплатити, зокрема, ОСОБА_1 суму відшкодування в розмірі 2 000 євро. Решту доводів заявників, котрі також скаржились за статтями 6, 13, 17 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), статтею 1 Першого протоколу та статтею3 Протоколу № 7 до Конвенції, ЄСПЛ визнав неприйнятними.
Загальні принципи, якими керувався ЄСПЛ при дослідженні заяви ОСОБА_1 , а саме оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований характер (зміст) порушень Конвенції, присуджена у зв`язку із цим грошова компенсація, дають підстави вважати, що не було додержано такого права заявника, яке наразі неможливо відновити у вигляді того ж стану чи становища, що існували до порушення Конвенції, адже неможливо відновити право на розгляд справи впродовж розумного строку, який уже був порушений.
У таких випадках, з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року, засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
На думку суддів Великої Палати Верховного Суду, у цій справі ЄСПЛ не встановив жодного порушення Конвенції, яке було би безпосередньо пов`язане з постановленими судовими рішеннями, а за шкоду, завдану надмірною тривалістю судового провадження, присудив ОСОБА_1 відповідну матеріальну компенсацію (2 000 євро) і заявник не заперечує проти отримання коштів.
З огляду на викладене більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшли висновку про відсутність правовихпідстав для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали від 7 червня 2006 року за виключними обставинами у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, а твердження заявника про протилежне є необґрунтованими.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 375 КПК суддя має право викласти окрему думку.
Із висновком Великої Палати Верховного Суду про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі пункту 2 частини третьої статті 459 КПК ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 червня 2006 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом - не погоджуюся, зважаючи на таке.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в порядку та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і сво