Постанова
Іменем України
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 948/890/19
провадження № 51-5216км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
в режимі
відеоконференцій захисника Жолонка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Жолонка О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170250000151, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Бобівці Сторижинецького району Чернівецької області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у АДРЕСА_2 ) раніше неодноразово судимого, останній раз - 12 квітня 2010 року вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією всього належного йому майна, звільненого 18 січня 2019 року по відбуттю покарання,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 2 ст. 187 КК України - строком на 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
- ч. 4 ст. 187 КК України - строком на 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
- ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - строком на 10 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 29 квітня 2019 року, приблизно о 15:10, неподалік залізничної станції "Сухий" Південної залізниці, розташованої на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, умисно, з метою заволодіння чужим майном, надягнув маску і погрожуючи застосуванням ножа, тобто насильства небезпечного для життя та здоров`я, напав на потерпілу ОСОБА_2 та відкрито заволодів її майном на суму 3441,79 грн, чим спричинив останній матеріального збитку на дану суму.
Крім того, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 19 травня 2019 року, приблизно о 09:23, перебуваючи поруч із залізничною станцією "Сухий", розташованою на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, умисно, з метою заволодіння чужим майном, надягнув маску і погрожуючи застосуванням ножа, тобто насильства небезпечного для життя та здоров`я, напав на потерпілу ОСОБА_3, після чого, долаючи опір останньої, застосував до неї насильство небезпечне для життя та здоров`я, а саме заподіяв ножем поверхневі рани на долоні її лівої кисті та на внутрішній поверхні правого передпліччя, тобто легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, після чого відкрито заволодів її сумкою з речами, на загальну суму 1593,34 грн, чим спричинив останній матеріального збитку на дану суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 18 травня 2019 року приблизно о 17:35, перебуваючи неподалік залізничної станції "Орчик" в селі Федорівка Карлівського району Полтавської області, умисно, з метою заволодіння чужим майном, одягнув маску і погрожуючи застосуванням ножа, тобто насильства небезпечного для життя та здоров`я, напав на потерпілого ОСОБА_4, висловлюючи вимогу негайно передати речі.
Після чого, ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів, долаючи опір потерпілого, вочевидь з метою позбавлення його життя заради наживи, заподіяв йому ножем три удари в ділянку життєво важливих органів та близько 6 ударів по руках, чим спричинив йому: рани м`яких тканин грудної клітки справа, які проникають в грудну порожнину з розвитком правостороннього пневмотораксу, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя, рани м`яких тканин грудної клітки зліва з розвитком пневмотораксу, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я; рани м`яких тканин обох кистей та лівого передпліччя, які кваліфікуються як у своїй сукупності, так і кожна окремо, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, від яких останній знесилився та упав, стікаючи кров`ю. Далі, скориставшись безпорадним станом потерпілого, ОСОБА_1 відкрито заволодів його майном на сумі 2600 грн і втік з місця події.
Відтак ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для вбивства ОСОБА_4 , але не заподіяв йому смерті з причин, що не залежали від його волі, бо потерпілому була своєчасно надана кваліфікована медична допомога.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 року вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_4, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України. Крім того, стверджує, що суд першої інстанції всупереч вимог ч. 2 ст. 349 КПК України не визначив обсяг доказів, які будуть досліджуватися та порядок їх дослідження. Також зазначає, що суди у своїх рішеннях, обґрунтовуючи свої висновки щодо винності засудженого у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, послалися на доказ, який не було досліджено в ході судового розгляду (протокол слідчого експерименту за участі потерпілого). Вказує також на те, що судовий розгляд відбувся без участі потерпілого.
Вважає, що суд апеляційної інстанції належної уваги на доводи апеляційної скарги засудженого не звернув, всіх її доводів належним чином не перевірив.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні захисник підтримав подану скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у ч. 1 даної статті суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Можливості скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні першого, другого епізодів, а також вчинення нападу за третім епізодом та кваліфікація його дій за ч.ч. 2, 4 ст. 187 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство з корисливих мотивів (ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України), то вони ґрунтуються на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК України.