Постанова
Іменем України
25 січня 2020 року
м. Київ
справа № 234/1145/19
провадження № 51-5519 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів Булейко О. Л., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 03 червня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050390003548, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого по АДРЕСА_2 , проживає по АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 03 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 185 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 09 жовтня 2018 року, приблизно о 17.47 год, поблизу під`їзду АДРЕСА_4 таємно, із корисливих мотивів демонтував і викрав металеву калитку потерпілого ОСОБА_2, після чого зник з місця вчинення злочину і розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому шкоду на загальну суму 1283,83 грн.
Виправдовуючи ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що в його діях відсутній корисливий мотив, який є обов`язковим для суб`єктивної сторони такого складу злочину як крадіжка, оскільки він мав на меті зробити вільним прохід під будинком, для чого зняв калитку і залишив її на зберігання в підвалі будинку з метою повернення власнику, що й було згодом зроблено. Суд вказав, що в діях обвинуваченого не було корисливого мотиву, тобто бажання збагатитися за рахунок майна потерпілого. Також не було встановлено і його бажання завдати шкоди майну потерпілого.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року вирок Краматорського міського суду Донецької області від 03 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в порушення ч. 3 ст. 374 КПК України, не зазначивши у вироку досліджені у судовому засіданні докази сторони обвинувачення та мотиви, з яких відкидає їх, прийшов до помилкового висновку про відсутність корисливого мотиву в діях обвинуваченого. Вказує, що, оскільки демонтована хвіртка ніколи не закривалась, дії ОСОБА_1 не могли бути зумовлені виключно бажанням зробити вільний прохід на прибудинкову територію, адже прохід і так був вільним. На вказані порушення не звернув уваги й апеляційний суд.
Крім того, на думку прокурора, суди допустили неправильне тлумачення положень ч. 1 ст. 185 КК України, що виявилося у помилковому незастосуванні закону, який підлягає застосуванню. Вбачає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад інкримінованого злочину. Вказує, що ОСОБА_1 не мав перешкод, щоб передати хвіртку потерпілому, повернувши її лише після початку досудового розслідування.
При цьому прокурор наголошує, що наявність саме корисливого мотиву не передбачена у диспозиції ч. 1 ст. 185 КК України, на відміну від деяких інших статей Особливої частини КК України, а тому встановлення судом відсутності саме такого мотиву не може бути підставою для ухвалення виправдувального вироку.
Захисник Шейко К.В. в інтересах ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу прокурор, в яких просить залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор не підтримав скаргу. Вважає, що вона є необґрунтованою і просить залишити її без задоволення.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з наданих суду копій судових рішень, судом першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України було надано оцінку доказам з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність була оцінена з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Суд дійшов висновку, що докази, надані стороною обвинувачення, не доводять наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме - корисливого мотиву.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.