Постанова
Іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 127/8360/19
провадження № 61-369св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпромхолод",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року у складі судді Іщук Т. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Марчук В. С., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпромхолод" (далі - ТОВ "Вінпромхолод") про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що 26 лютого 2016 року він влаштувався на роботу до ТОВ "Вінпромхолод" на посаду юриста і фактично працював на цій посаді до 30 березня 2016 року, виконуючи накази і розпорядження президента товариства ОСОБА_2, який фактично керував товариством.
Відповідач не міг визначитися яким чином впорядкувати із позивачем трудові відносини і лише 11 березня 2016 року вони підписали договір про надання юридичних послуг, терміном дії до 26 березня 2016 року.
По закінченні строку дії договору відповідач запропонував позивачу роботу з випробувальним терміном, на що він не погодився і вимагав проведення з ним розрахунку за договором. Неодноразові намагання ОСОБА_1 зв`язатися із керівництвом відповідача з приводу проведення оплати наданих послуг не дали результату.
Позивач вважає, що в період часу з 26 лютого 2016 року по 30 березня 2016 року перебував із відповідачем у трудових відносинах, оскільки підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, реєструвався в журналі обліку робочого часу, мав обладнане робоче місце і розписувався в журналі про проведення інструктажу з охорони праці.
Відповідно до укладеного договору перелік робіт, які він мав виконувати не є вичерпним і фактично відповідає обов`язкам юриста підприємства.
Також позивач вказав, що протягом 2016-2019 років він неодноразово направляв відповідачеві акти прийому-передачі виконаних робіт, листи з пропозиціями врегулювати спір в досудовому порядку, які залишені відповідачем без реагування.
Зазначив, що своєю бездіяльністю відповідач спричинив моральну шкоду.
Позивач вважає, що допуск його до роботи на підприємстві з 26 лютого 2016 року до моменту укладення договору про надання юридичних послуг 11 березня 2016 року свідчить про укладення трудового договору.
Просив:
встановити факт його перебування у трудових відносинах із відповідачем в період з 26 лютого 2016 року по 30 березня 2016 року,
стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за фактично відпрацьований період часу в сумі 9 095,35 грн,
стягнути з відповідача 2 500,00 грн моральної шкоди,
відшкодувати йому вартість конвертів по пересилці цінних листів в розмірі 86,80 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, в задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ "Вінпромхолод" про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1536,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вінпромхолод" 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що в період з 11 березня по 26 березня 2016 року між сторонами склалися правовідносини врегульовані договором від 11 березня 2016 року, який за своєю природою є цивільно-правовим договором і не містить ознак трудового договору, оскільки позивачем виконувалася певна робота в інтересах відповідача в період з 11 березня по 26 березня 2016 року, обсяг і зміст якої охоплено предметом договору надання юридичних послуг від 11 березня 2016 року, укладеного та підписаного сторонами, а також позивач не довів обставин його підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку підприємства під час надання таких послуг і виконання визначеної трудової функції в діяльності підприємства, одноразово проведений 11 березня 2016 року інструктаж з питань охорони праці в день підписання договору надання юридичних послуг не свідчить про підпорядкування позивача правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Також не свідчить про наявність трудових відносин повідомлення відповідача до Державної фіскальної служби про прийняття на роботу працівника виходячи із того, що остання не може підтвердити чи спростувати твердження про фактичне прийняття на роботу позивача через відсутність у базах даних Головного управління ДФС у Вінницькій області будь-якої іншої інформації щодо зарахування/прийняття чи не зарахування/не прийняття ОСОБА_1 працівником на роботу до ТОВ "Вінпромхолод". При цьому суд першої інстанції врахував таку обставину, як відсутність посади юриста у штатних розкладах товариства, введених в дію наказом від 29 січня 2016 року та від 28 лютого 2016 року.
Також позивачем не доведено вимоги щодо його перебування із відповідачем у трудових відносинах в період з 26 лютого по 10 березня 2016 року та в період з 26 березня по 30 березня 2016 року.
Враховуючи, що вимоги про стягнення заробітної плати та моральної шкоди є похідними від первинної позовної вимоги, вони також задоволенню не підлягають.
Вимога позивача про відшкодування вартості конвертів та пересилання цінних листів в розмірі 86,8 грн також задоволенню не підлягає, адже зазначені витрати позивач поніс не в межах поняття "судові витрати", що передбачено положеннями цивільно-процесуального законодавства України, а в порядку збирання доказів для звернення з позовною заявою до суду. Не є такі витрати і збитками або шкодою, в розумінні положень ЦК України.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не повністю досліджено зібрані у справі докази, не співвіднесено докази один з одним та у їх сукупності, не повністю перевірено відповідність доказів обставинам справи. На його думку, ознаками трудового договору з відповідачем є: 1) підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку (перебування на підприємстві у визначені робочі години); 2) визначене робоче місце; 3) проведення з позивачем інструктажу з охорони праці, в журналі зазначена його посада - юрист. Вважає, що договір про надання юридичних послуг від 11 березня 2016 року носить всі ознаки трудового договору.
Позиція інших учасників справи
У березні 2020 року ТОВ "Вінпромхолод" подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якому просить залишити рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Відзив мотивований тим, що товариство забезпечило позивача окремим місце та відповідною технікою з метою виконання договору про надання юридичних послуг від 11 березня 2016 року. Умовами даного договору не визначено, що ОСОБА_1 підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Посилання позивача щодо перебування його на території товариства з 9.00 до 18.00 не підтверджено належними доказами. В штатному розписі товариства відсутня посада юриста, відтак позивач не міг бути прийнятим на посаду юриста.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі № 127/8360/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 127/8360/19 надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.
Суди встановили, що 11 березня 2016 року сторонами укладено договір надання юридичних послуг.
За умовами договору ТОВ "Вінпрохолод", діючи як замовник, з однієї сторони, та ОСОБА_1, діючи як виконавець, з другої сторони, погодили, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи: юридичне обслуговування товариства, захист прав та представництво інтересів товариства терміном з 11 березня 2016 року по 26 березня 2016 року, а саме: узаконення самочинного будівництва (перегородок, будівель) на території ТОВ "Вінпромхолод" на внесення до Єдиного реєстру; робота по отриманню дозволу на розподільчий пристрій РП-14; договірна і претензійна робота на підприємстві (п. 1.1).
Робота має відповідати таким вимогам: 1) робота повинна виконуватись відповідно до завдань та вказівок керівництва товариства на підставі посадової інструкції юриста, затвердженої товариством (п. 1.2);
Замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором ( п. 1.3.);
За результатом виконаних робіт не пізніше 28 березня 2016 року сторони складають та підписують акт прийому-передачі виконаних робіт (п. 1.4.);
Замовник зобов`язаний своєчасно не пізніше 28 березня 2016 року прийняти і оплатити роботу ( п. 1.5.);
За виконану роботу замовник оплачує виконавцеві 4350,00 грн. (п. 2.1);
Оплата проводиться не пізніше 28 березня 2016 року (п. 2.2.).
Договір підписаний сторонами, при цьому виконавець ОСОБА_1 виклав свої зауваження: "1) узаконення самочинного будівництва і внесення змін до Єдиного реєстру та отримання дозволу на розподільчий пристрій РП-14 потребує близько 6 місяців, а договірна та претензійна робота (листування, представництво інтересів, консультації тощо) проводяться відповідно до завдань, поставлених керівництвом замовника.
Позивач, як виконавець, виготовив та підписав акт прийому -передачі до договору надання послуг від 11 березня 2016 року. Замовник - ТОВ "Вінпромхолод" даний акт не підписав.