Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 357/13897/16-ц
провадження № 61-13195св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представників ОСОБА_2 - Кулакова Віталія Вікторовича та ОСОБА_5, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2019 року у складі судді Кошель Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
На обґрунтування позову зазначав про те, що 15 грудня 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого останній отримав у нього в борг 400 000,00 доларів США, зі строком повернення до 01 серпня 2016 року.
На забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за договором позики між ним та ОСОБА_3 15 грудня 2015 року укладено договір поруки № 1, за умовами якого останній поручився перед кредитором за виконання зобов`язань боржником у сумі, що дорівнює 200 000,00 грн.
Посилаючись на невиконання позичальником умов укладеного кредитного договору, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь
12 078 400,00 грн боргу, з яких 10 032 000,00 грн основна сума боргу,
2 046 400,00 грн штраф, що передбачений умовами договору за неналежне виконання грошового зобов`язання; стягнути з ОСОБА_7 на його користь 200 000,00 грн заборгованості та вирішити питання про судові витрати у справі.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 07 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 078 400,00 грн заборгованості за договором позики
від 15 грудня 2015 року, яка складається з 10 032 000,00 грн боргу,
2 046 400 грн штрафу, та судові витрати у справі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн заборгованості за договором позики. Вирішено питання про судові витрати у справі.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року касаційну скаргу адвоката Кулакова В. В., як представника ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 07 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Повторний розгляд справи
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 12 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 15 грудня 2015 року в розмірі 12 078 400,00 грн з яких:
10 032 000,00 грн сума боргу та 2 046 400,00 грн штрафу.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 200 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі
6 777,69 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 112,31 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не виконав умови укладеного договору позики, борг у визначений договором строк не повернув, а тому заборгованість за договором позики у розмірі 12 278 400,00 грн, що за курсом НБУ станом на 25 листопада 2016 року становить 480 000,00 доларів США, з яких: 10 032 000,00 грн - сума боргу та 2 046 400,00 грн - штраф підлягає стягненню з ОСОБА_2 у судовому порядку. ОСОБА_3 як поручитель, має нести солідарно з боржником відповідальність за порушення умов договору позики в межах суми, визначеної договором поруки.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу представників ОСОБА_2 - Кулакова В. В., ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 12 листопада 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Висновками експертиз підтверджено належність підпису в договорі позики від 15 грудня 2015 року в графі "позичальник" саме ОСОБА_2 . Належних та допустимих доказів на спростування заявлених ОСОБА_1 вимог відповідач не надав.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
03 вересня 2020 року представники ОСОБА_2 - Кулаков В. В., ОСОБА_5 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада
2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_2 договір позики не підписував, з ОСОБА_1 не знайомий та жодних відносин з ним ніколи не мав.
Проведені у справі експертизи є необ?єктивними, неповними та містять суперечливі висновки, суперечать матеріалам справи, а тому суд повинен був призначити повторну комплексну судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизи однак у задоволені такого клопотання було відмовлено. Про це також було наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року.
Доводи інших учасників справи
20 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8, через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представників ОСОБА_2 - Кулакова В. В. та ОСОБА_5, залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 11 серпня 2020 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Зупинено виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У грудні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 15 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики.
Відповідно до пункту 1 указаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 400000 доларів США, що за курсом НБУ на день укладення цього договору (1 долар США - 23,81 грн) складало 9524000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк.
Згідно з пунктами 2, 3 договору позика передається позикодавцем позичальнику безпосередньо при підписанні сторонами цього договору готівкою. Позика за цим договором є безпроцентною.
Відповідно до пункту 4 позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику в строк та на умовах, передбачених цим договором.
Сторони домовилися, що позичальник зобов`язаний повернути всю позику до 01 серпня 2016 року (пункт 5 договору).
За прострочення повернення позики позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 20% від несвоєчасно поверненої суми (пункт 6.1 договору позики).
Згідно з пунктами 9, 9.1 договору позики, підписання цього договору позичальником підтверджує факт одержання ним від позикодавця позики. Належним чином підписаний договір є доказом передання грошей від позикодавця до позичальника.
Пунктом 10 договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові.
З метою належного виконання позичальником умов договору позики 15 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 1, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником за основним договором у сумі, що дорівнює
200 000,00 грн (пункт 2.2 договору поруки).
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 заявляв клопотання про призначення у справі судової технічно-почеркознавчої експертизи.