Постанова
Іменем України
20 січня 2021року
м. Київ
справа № 351/826/19
провадження № 61-21560св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Заболотівська селищна рада об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Мандзюк Віктор Борисович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подану адвокатом Мандзюком Віктором Борисовичем, на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2019 року у складі судді Калиновського М. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Девляшевського В. А., Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що під індивідуальне житлове будівництво на підставі рішення № 5 виконавчого комітету Заболотівської селищної ради від 25 лютого 1966 року її батько ОСОБА_5 отримав земельну ділянку площею 700 кв. м на АДРЕСА_1, на якій разом із дружиною ОСОБА_6 у 1972 році побудував житловий будинок.
Вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Правовстановлюючих документів на будинок не збереглось.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, за життя заповіт не залишив.
На момент його смерті в домогосподарстві були також зареєстровані та проживали дружина ОСОБА_6, донька ОСОБА_1 (позивачка), та син ОСОБА_8 (брат позивачки), які вступили в управління спадковим майном та яким стало належати: ОСОБА_6 4/6 частини будинковолодіння, ОСОБА_1 - 1/6 частини, ОСОБА_8 - 1/6 частини.
Після смерті у 2003 році ОСОБА_8 його спадкоємцями є ОСОБА_6 (мати), ОСОБА_2 (дружина) та діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які успадкували: ОСОБА_6 - 17/24 частин будинковолодіння, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - по 1/24 частині кожний.
Після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, вона (позивачка) є єдиною спадкоємицею всього належного їй майна та у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 вересня 2018 року приватний нотаріус Снятинського районного нотаріального округу Лахнюк О. М. відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок на АДРЕСА_2 у зв`язку з відсутністю у спадкоємця правовстановлюючого документу з державною реєстрацією права власності за спадкодавцем.
Посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів, позивачка просила визнати за нею право власності на 21/24 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд та будівель на АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Снятинського районного суду від 10 липня 2019 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 21/24 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться на АДРЕСА_2, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка є єдиним спадкоємцем спірного майна після смерті матері, яка прийняла спадщину, інших спадкоємців немає. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, суд вважав можливим визнати право власності на нього у судовому порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року рішення Снятинського районного суду від 10 липня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, та зазначив, що позивачка набула право власності на спадкове майно після смерті своєї матері.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через представника Мандзюка В. Б. подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржені судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не з`ясували, чи не відноситься спірний будинок до колгоспного чи робочого двору та помилково вважали його спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6, не врахували правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15.
Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були належним чином повідомлені про розгляд справи та не були присутні у судовому засіданні.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Снятинського районного суду Івано-Франківської області справу № 351/826/19 за позовом ОСОБА_1 до Заболотівської селищної ради об`єднаної територіального громади, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2020 року вищезазначену справу призначено до судового розгляду.
Обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6. перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 січня 1952 року та є батьками позивачки ОСОБА_1 .
На підставі рішення № 5 виконавчого комітету Заболотівської селищної ради від 25 лютого 1966 року ОСОБА_7 було виділено земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво на АДРЕСА_1 (у 1990 році перейменована на АДРЕСА_2 .
Згідно з актом про відведення присадибної земельної ділянки від 01 липня 1966 року ОСОБА_7 виділено земельну ділянку площею 700 кв. м.
Відповідно до копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 побудований у 1972 році.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщина за законом на 1\2 частину будинку, спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину, були дружина ОСОБА_6, дочка - позивачка ОСОБА_1 та син ОСОБА_8 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , належну йому частку у будинку успадкували спадкоємці за законом: мати ОСОБА_6, дружина та двоє синів - відповідачі у справі. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина за законом, позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги, яка прийняла спадщину.
Постановою приватного нотаріуса Снятинського районного нотаріального округу 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 після смерті її матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки у спадкоємиці відсутній правовстановлюючий документ з державною реєстрацією права власності за померлою на спадкове майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подану адвокатом Мандзюком В. Б., на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування такого майна, що визначаються на час відкриття спадщини, та згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За змістом частин четвертої та п`ятої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.
Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини.
Частиною першою статті 529 ЦК Української РСР встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, у рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.