ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2021 року
м. Київ
справа № 808/4148/14
касаційне провадження № К/9901/19670/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь" (далі - Товариство) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 (головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді - Гімон М.М., Юрко І.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального ГУ ДФС (далі - Інспекція) про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 0000274620 та від 14.07.2014 № 0000374620 (в редакції ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2014 про об`єднання позовів).
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що реальність господарських операцій з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" у лютому 2014 року щодо придбання дизельного палива згідно договору № 133/13/20/2013/783 від 04.03.2013 підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку, а саме: прибутковими ордерами, податковими накладними, залізничними накладними, актами приймання-передачі вагоно-цистерн з нафтопродуктами для охорони та супроводження, накладними, актами приймання, актами приймання нафти та нафтопродуктів, сертифікатом відповідності, паспортом, актом списання товарно-матеріальних цінностей, журналом-ордером, з урахуванням того, що: акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а лише фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки; Товариство не мало жодних взаємовідносин із ТОВ "Юрай"; посилання Інспекції на те, що кримінальне провадження № 3201400000000036 порушене щодо службових осіб ТОВ "Юрай" є хибними, оскільки у витягу із зазначеного кримінального провадження вказано, що другим відділом КР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві розпочато досудове розслідування щодо умисного ухилення від сплати податків службовими особами ряду підприємств, але ці підприємства взагалі не уточнено та не наведено переліку цих підприємств, а здійснення фінансово-господарських операцій стосується періоду до 31.01.2014; на даний час відсутній обвинувальний вирок, що набрав законної сили, згідно якого посадових осіб ТОВ "Юрай" визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 21.01.2016 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 0000274620 та від 14.07.2014 № 0000374620.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: реальність господарських операцій між Товариством та ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що незначні помилки в оформленні документів не можуть бути достатнім підтвердженням того, що господарська операція не здійснювалася; посилання Інспекції на вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к (провадження № 1-кп/646/325/2015) за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, є необґрунтованими, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 був засновником та директором ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" у період з 17.11.2011 по 05.07.2013, тоді як господарські операції між позивачем та ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" відбувались у лютому 2014 року, а директором ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" у лютому 2014 року був ОСОБА_2 ; Товариство не заявляло до бюджетного відшкодування у березні 2014 року суму податку на додану вартість, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", а факт відсутності фактичної сплати суми податку на додану вартість підтверджується наданими Товариством доказами, з урахуванням того, що про факт невідображення у складі бюджетного відшкодування за березень 2014 року податку на додану вартість у сумі 923022,00 грн. Інспекцію було повідомлено листом від 01.07.2014 № 16/2051054.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.07.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" мали реальний характер, оскільки первинні документи, які стали підставою для формування Товариством податкового кредиту, були виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к (провадження № 1-кп/646/325/2015), що набрав законної сили, з огляду на що вся діяльність такого контрагента визнається фіктивною, незалежно від періоду здійснення такої господарської діяльності та перебування ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020".
Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.08.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги (з урахуванням доповнень) скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: факт реального здійснення господарських операцій з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; реальність придбання Товариством дизельного палива у ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" у лютому 2014 року вже встановлена судовим рішенням у адміністративній справі № 808/3833/15, яке набрало законної сили 07.06.2016, з огляду на що ці обставини не повинні доказуватись і не можуть оспорюватись при розгляді справи № 808/4148/14; з 06.07.2013 і на даний час засновником та директором ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" є ОСОБА_2, який і підписував податкові накладні від імені зазначеного контрагента; в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_2 заперечує те, що він брав участь у придбанні ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" та його діяльності, зокрема, й підписанні будь-яких первинних документів; вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к (провадження № 1-кп/646/325/2015) жодним чином не стосується податкового обліку господарських операцій Товариства та ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", оскільки суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України як придбання суб`єкта підприємницької діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду не державі, а іншій юридичній особі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"; Товариство не заявляло до бюджетного відшкодування у березні 2014 року суму податку на додану вартість, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у лютому 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020"; надавши лист МПП Карті" від 12.06.2014 № 31 та, зокрема, залізничну накладну № 05960150, податковий орган ввів суд апеляційної інстанції в оману, оскільки дизельне паливо, виготовлене 24.01.2014 в Республіці Білорусь, не могло бути ввезене на території України 03.01.2014, як про це вказано в постанові суду апеляційної інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу Інспекція просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, з підстав того, що: в ході розгляду справи суду був наданий вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к (провадження № 1-кп/646/325/2015), яким ОСОБА_1 (директора ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", який від імені зазначеного контрагента підписав договір № 133/13/20/2013/783 від 04.03.2013 з Товариством) визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною статті 205 Кримінального кодексу України, а також надано протокол допиту ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12014160020000076 від 24.02.2014, у якому по суті поставлених питань свідок дав пояснення, що ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" разом з іншими фіктивними підприємствами задіяне в схемі, направленій на прикриття незаконної діяльності, пов`язаної з привласненням майна державних підприємств, із розтратою та привласненням коштів державних підприємств, установ та організацій, шляхом поставки товарів за завищеними цінами, ухилення від сплати податків, зборів, обов`язкових платежів, приховуванням товарів під час їх імпорту від митного контролю, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом із використанням рахунків підприємств, відкритих у підконтрольних банківських установах; згідно податкової звітності з податку на додану вартість (додаток № 5) ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" за січень та лютий 2014 року такий контрагент як ТОВ "ГАТІОРА" у зазначених періодах відсутній, єдиним постачальником ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" у лютому 2014 року було ТОВ "Юрай", проте зазначений контрагент не має власного імпорту, що свідчить про те, що імпортоване паливо від виробника ВАТ "Нафтан" на митну територію України не надходило; Товариством не було надано доказів того, що представники ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" приймали участь у комісійному приймання нафтопродуктів, що є обов`язковим.
Товариство подало до Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: висновку Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 2600 від 12.10.2018 в рамках кримінального провадження № 12014160020000076 від 24.02.2014 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами Товариства по господарських відносинах з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України; постанови старшого слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 28.11.2018 про закриття в рамках кримінального провадження № 12014160020000076 від 24.02.2014 кримінального правопорушення за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами Товариства по взаємовідносинах з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, у зв`язку з відсутністю в діянні кримінального правопорушення.
Також, Товариство подало до Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду додаткові пояснення, у яких посилається на те, що: суд апеляційної інстанції прийняв до уваги вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к (провадження № 1-кп/646/325/2015), який на дату ухвалення рішення суду апеляційної інстанції не набрав законної сили; суд апеляційної інстанції з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів не перевірив товарність господарських операцій, здійснених між Товариством та ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020".
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.01.2021 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 12.01.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела позапланову документальну виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2014 року, результати якої оформлені актом від 29.05.2014 № 180/28-04-46-20/00191230, за висновками якого Товариством були порушені вимоги підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та залишку від`ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2014 року на загальну суму 923022,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту лютого 2014 року податок на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" за договором поставки № 133/13/20/2013/783 від 04.03.2013, оскільки: відповідно до АС "Податковий блок" за період 2013 рік - січень-лютий 2014 року ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" експортні та імпортні операції не здійснювало, а також не мало постачальників-імпортерів, що свідчить про обрив ланцюга постачання від імпортера до кінцевого споживача та не дає змогу встановити фактичне походження товару; ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" є посередником відвантаженого товару на адресу Товариства, постачальником товару є ТОВ "Юрай" щодо якого ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 26.03.2014 № 293/26-54-22-05/22886866 "Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01.01.2014 по 28.04.2014", у якому вказано, що від оперуповноваженого ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано витяг із кримінального провадження № 32014100000000036, де зазначено, що розпочато досудове розслідування щодо умисного ухилення від сплати податків службовими особами ряду підприємств при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Юрай", а також щодо створення невстановленими особами за попередньою змовою з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ "Юрай"; ТОВ "Юрай" не має будь-яких складських приміщень, транспортних засобів, основних засобів, устаткування, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; ТОВ "Юрай" не подало податкової декларації з податку на додану вартість та додатка № 5 до неї за лютий 2014 року. Вказані обставини слугували підставою для висновку Інспекції про те, що господарські операції за лютий 2014 року щодо продажу товарів ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" на користь Товариства на загальну суму 5538129,60 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 923021,60 грн.) фактично не відбувались.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 0000274620, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2014 року на 923022,00 грн.
Також, Інспекція провела позапланову документальну виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року, результати якої оформлені актом від 01.07.2014 № 221/28-04-46-20/00191230, за висновками якого Товариством були порушені вимоги підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, розділу І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2014 року на загальну суму 923022,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки вказано, що оскільки згідно акту Інспекції від 29.05.2014 № 180/28-04-46-20/00191230 "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки правомірності нарахування Товариством від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2014 року" Товариству було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2014 року на 923022,00 грн., то сума бюджетного відшкодування за березень 2014 року є непідтвердженою та підлягає зменшенню.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 № 0000374620, яким зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) податку на додану вартість за березень 2014 року на 923022,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 461511,00 грн.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.