ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року
м. Київ
справа №592/2242/17
адміністративне провадження №К/9901/32201/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 (колегія у складі суддів Григорова А.М., Подобайло З.Г., Тацій Л.В.)
у справі №592/2242/17
за позовом ОСОБА_1
до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області
про зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.
2. У позові просив зобов`язати відповідача провести поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 - шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
3. Постановою Ковпаківського районного суду міста Суми від 16.05.2017 у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії;
- зобов`язано Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії в розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням індексацій та доплат, передбачених пенсійним законодавством, починаючи з 07.08.2016.
- позовні вимоги за період з 07.10.2009 по 06.08.2016 залишено без розгляду.
5. У касаційній скарзі Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Зарічного райвиконкому м. Суми та йому виплачувалась пенсія за віком, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Зарічної районної ради народних депутатів № 5 від 18.09.1997.
7. З 01.11.1997 ОСОБА_1 виплату пенсії припинено, оскільки він виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю
8. 02.08.2016 представник позивача Меламед В. звернувся до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою щодо поновлення виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.
9. Однак Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області листом від 12.08.2016 № 364/В відмовило ОСОБА_1 у поновленні виплати раніше призначеної пенсії, вказавши, що ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачена виплата пенсії за місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України. Пенсійне забезпечення осіб, які виїхали за межі України, здійснюється згідно з міжнародними угодами, укладеними Україною з іншими державами. В зазначених угодах передбачається порядок розрахунку пенсій, зарахування стажу кожною стороною та умови виплати пенсії. Між Україною та Ізраїлем не укладено договір про пенсійне забезпечення громадян при їх переселенні в межах цих держав.
10. Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач продовжує постійно проживати на території Ізраїлю та між Україною та Ізраїлем не укладено договір про пенсійне забезпечення громадян при їх переселенні в межах цих держав, то поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 неможливе.
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що громадянин України, проживаючи в Ізраїлі, має такі ж самі конституційні права, як і громадян України, який проживає на території України.
Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 визнано неконституційними пункт 2 частини 1 статті 49 та друге речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`зкове державне пенсійне страхування". Згідно рішення Конституційного Суду України право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ