ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/17814/14
адміністративне провадження № К/9901/7426/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2016р. (суддя - Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016р. (судді - Шурко О.І., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)
у справі за позовом Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" до Київської міської ради, третя особа - Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища про скасування рішення,
в с т а н о в и в :
У жовтні 2014 року Громадська організація "Спілка підприємців "Жовтнева" звернулась до суду з позовом, в якому просила (з урахуванням уточнень та зменшення позовних вимог (том І а.с. 119 - 120; 189 - 190):
визнати такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили пункти 1, 2 та 8 рішення Київської міської ради від 04.09.2014р. №62/62 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.02.2011р. №56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та деяких рішень Київської міської ради";
визнати такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили пункти 6, 7, 8, 14 та 15 рішення Київської міської ради від 25.12.2014р. №746/746 "Про особливості застосування Порядку розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально - культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві";
визнати таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили рішення Київської міської ради від 28.05.2015р. №566/1430 "Про внесення змін до Правил благоустрою м. Києва, затв. рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №1051/1051".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.09.2014р. відповідачем прийнято рішення №62/62 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.02.2011р. №56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та деяких рішень Київської міської ради". (том І а.с. 54 - 59)
25.12.2014р. відповідачем прийнято рішення №746/746 "Про особливості застосування Порядку розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві". (том І а.с. 103 - 105)
Рішенням Київської міської ради від 28.05.2015р. №566/1430 "Про внесення змін до Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №1051/1051" внесено зміни до рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №1051/1051.
Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями в окремих їх частинах та вважаючи їх такими, що не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішення Київської міської ради в оскаржуваних частинах прийнято поза межами наданих відповідачу повноважень та в порушення норм чинного законодавства України, у зв`язку із чим просить їх визнати такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
При цьому посилався на те, що відповідачем визначено обов`язковим укладення договору пайової участі, мета укладення договору на сплату пайової участі, визначена Законом України "Про благоустрій населених пунктів" та оскаржуваним рішенням від 04.09.2014р. №62/62 значно відрізняється. Крім того, відповідач не уповноважений затверджувати порядок розміщення тимчасових споруд та малих архітектурних форм, рішення про знесення і демонтаж самовільно встановленої споруди має право приймати виключно суд, натомість з прийняттям спірного рішення фактично запроваджено демонтаж транспортних засобів і незаконність роботи евакуаторів. Крім того, відповідач з прийняттям спірного рішення фактично ввів нові правила розміщення транспортних засобів на території м. Києва та відповідальність за їх порушення, які не передбачені законами України. Крім того, відповідач протиправно визначив режим роботи всіх видів тимчасових споруд, оскільки відповідно до покладених на міську раду повноважень остання мала право встановлювати режим роботи виключно для торгівельних об`єктів комунальної форми власності.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2016р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016р., в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв в межах наданих чинним законодавством повноважень, а саме - на виконання повноважень в сфері забезпечення благоустрою, процедури прийняття та опублікування даних рішень відповідачем дотримано, обґрунтованих підстав для визнання рішень протиправними позивачем не доведено та не встановлено судами під час розгляду цієї адміністративної справи, а відтак підстави для їх скасування та визнання нечинними відсутні.
При цьому суди виходили з того, що відповідач при прийнятті пунктів 1, 2 та 8 рішення Київської міської ради від 04.09.2014р. №62/62 діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ".
Крім того, обставини щодо прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 04.09.2014р. №62/62 встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015р. у справі №826/15552/14, а тому у суду відсутня необхідність у їх повторному аналізі.
Щодо доводів позивача про те, що істотні умови договору щодо пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою, затвердженого відповідачем, не відповідають істотним умовам такого ж договору, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.11.2013р. №537, суди виходили з того, що типовий договір затверджується у випадках, встановлених законом, проте з метою конкретизації умов такого договору до нього можуть вноситися і інші зміни. Оскільки типовий договір затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.11.2013р. №537, а його положення не враховують деталей порядку (затвердженого оскаржуваним рішенням), відповідачем викладено конкретизовану редакцію такого договору, і законом вказане не забороняється.
Щодо посилань позивача на те, що Київрада та її виконавчий орган не уповноважені визначати порядок розміщення засобів дрібнороздрібної пересувної торгівлі; оскаржуваним рішенням Київської міської ради зобов`язано власників ТС отримувати документ "Контрольну картку на порушення благоустрою", який не передбачено жодним нормативно-правовим актом; демонтаж тимчасових споруд може відбуватися на підставі рішення суду та з підстав визначених законом, суди виходили з того, що Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ", визначено, що Київська міська рада має право визначати правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування.