ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 203/2312/17(2-а/0203/139/2017)
адміністративне провадження № К/9901/46833/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Желєзного І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2017р. (суддя - Єдаменко С.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018р. (судді - Прокопчук Т.С., Шлай А.В., Круговий О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
визнати незаконним дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити їй пенсію, що призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за 2016 рік починаючи з 01.01.2016р. по 19.12.2016р.;
зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй пенсію, що призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за 2016 рік починаючи з 01.01.2016р. по 19.12.2016р.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 16.02.2005р. отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII.
Згідно довідки від 06.01.2017р. №18/15-73, виданої їй Управлінням кадрового забезпечення ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області, позивач дійсно з 07.11.2015 року працювала в ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області, а наказом ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області з 09.12.2016р. №352 о/с призначена на посаду спеціаліста відділу правового забезпечення. (а.с. 15)
З 01.01.2016р. відповідач у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015р. №911-VIII припинив виплату пенсії позивачу у зв`язку з тим, що вона з 07.11.2015р. працює на посаді спеціаліста відділу правового забезпечення ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області, що відноситься до посади, яка заміщується державними службовцями.
30.05.2017р. позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила провести нарахування та виплату їй пенсії, що призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII за 2016 рік починаючи з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. (а.с. 18 - 19)
Листом від 16.06.2017р. №Б767-17 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до частини 1 статті 54 Закону №2262-XII із змінами, внесеними згідно із Законом №901-VIII від 23.12.2015р., тимчасово, у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. (а.с. 20 - 21)
Крім того, повідомлено про те, що враховуючи посаду позивача у Національній поліції, а також враховуючи законодавчі зміни, правових підстав для виплати пенсії у період з 01.01.2016р. по 19.12.2016р. немає. Однак у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016р. №7-рп/2016, яким визнано неконституційними зміни, внесені до ст. 54 Закону №2262-ХІІ, пенсія поновлена з 20.12.2016р.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати їй пенсії у період з 01.01.2016р. по 19.12.2016р., позивач звернулася до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідач протиправно припинив їй виплату пенсії з 01.01.2016р., оскільки в пункті 3 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015р. №911-VIII помилково не було включено до переліку силових відомств Національну поліцію України, тим самим позбавлено пенсіонерів-державних службовців, які працюють в органах Національної поліції України права на отримання пенсій з 01.01.2016р. Наголошує, що вказану помилку законодавцем виправлено шляхом прийняття Закону України "Про внесення змін до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо поширення дії цього закону на колишніх працівників органів внутрішніх справ України" від 15.11.2016р. №1741-VIII. У зв`язку з цим вважає, що має право на пенсію за 2016 рік, яка була протиправно не виплачена їй.
Крім того, посилається на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016, в якому вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, в тому числі громадян, які перебувають на військовій службі; наголосив на необхідності додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення; і що такий соціальний захист не може бути скасований чи звужений.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2017р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018р. постанову суду першої інстанції скасовано, позов залишено без розгляду на підставі ст. 99 КАС України у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
Ухвалюючи постанову про залишення позовної заяви без розгляду, суд апеляційної інстанції інстанції виходив з того, що пенсійні виплати є періодичними платежами, про порушення свого права на нарахування та виплату пенсії за вислугу років позивач фактично дізналася у січні 2016 року, тобто після зупинення виплати їй пенсії, проте до суду для захисту своїх прав та інтересів звернулася лише 26.06.2017р. Викладене свідчить про пропущений позивачем строк звернення до суду з позовними вимогами в частині періоду з 01.01.2016р. по 19.12.2016р.