У Х В А Л А
27 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 1-8/2008
Провадження № 13-7зво21
Суддя Великої Палати Верховного Суду Єленіна Ж. М., перевіривши заяву захисника Панасенко Тетяни Володимирівни в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч.3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року,
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, вироком Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2008 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених: ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, пунктами 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, пунктами 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194; ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК). На підставі ст. 70 КК засудженому визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, питання про перегляд судових рішень щодо яких не порушується.
Ухвалою Верховного Суду України від 24 лютого 2009 року вирок змінено: виключено вказівку суду про те, що засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили інкриміновані злочини з ОСОБА_4, та постановлено вважати, що зазначені у вироку злочини вони вчинили з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження. У решті вирок залишено без змін.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Панасенко Т. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 про: звільнення засудженого достроково або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким; визначення терміну можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким; встановлення проміжку часу для його повторення, а також встановлення чітких критеріїв, на підставі яких він має відбуватись.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року вказану ухвалу залишено без змін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 10 грудня 2020 року в справі "Лопата та інші проти України" (заява № 41765/18 від 06 серпня 2018 року та 23 інших, у тому числі ОСОБА_1 ) встановив порушення Україною ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.
ЄСПЛ постановив, що визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
Захисник Панасенко Т. В., яка діє на підставі ордера на надання правової допомоги засудженому ОСОБА_1, звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року, посилаючись на порушення Конвенції, які встановлені рішенням ЄСПЛ від 10 грудня 2020 року "Лопата та інші проти України".
Панасенко Т. В. указує, що вказані порушення Конвенції є підставою для застосування до засудженого ОСОБА_1 додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді скасування зазначених судових рішень і звільнення ОСОБА_1 від подальшого відбування покарання, оскільки відсутні обґрунтовані пенологічні підстави для його подальшого ув`язнення та тримання в установі виконання покарань.
Крім того, заявник висловлює незгоду з вироком Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2008 року, посилаючись на його незаконність. Стверджує, що ОСОБА_1 не був жодним чином причетний до вчинених злочинів.
Перевіривши заяву на відповідність вимогам ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вважаю, що необхідно залишити заяву без руху з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом є виключною обставиною.