Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 520/15951/17
провадження № 61-23145 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Одеська міська рада;
представник відповідача - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спадкоємцем четвертої черги, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на частину домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .
Посилався на відсутність у померлої близьких родичів, проживання з ОСОБА_5 з 2005 року в одному домоволодінні однією сім`єю, перешкоди для оформлення спадкових прав через не підтвердження документально родинних відносин зі спадкодавцем та ненадання правовстановлюючих документів на спадкове майно,
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд встановити факт його спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати його спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5 за законом; визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 право власності на 4/50 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_5 . Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 право власності на 4/50 часток домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 2006 року та на день смерті ОСОБА_5 постійно проживали разом однією родиною по АДРЕСА_1, інших спадкоємців не має. ОСОБА_1 подав у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, однак отримав відмову нотаріуса у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом, що є перешкодою у реалізації права на спадкування, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не проживав із ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах, так як з 1993 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 .
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, отже, часом відкриття спадщини ОСОБА_5 є день її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а проживання однією сім`єю, що надає право на спадкування у четверту чергу спадкоємців за законом, має мати свій початок не пізніше як 28 вересня 2011 року (за п`ять років до часу відкриття спадщини).
У даному випадку ОСОБА_1 не може посилатися на проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, так як ОСОБА_5 перебувала з 2004 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, ОСОБА_5 після смерті чоловіка ОСОБА_7 прожила 3 роки 9 місяців, що, відповідно, є меншим терміном, ніж той, який стаття 1264 ЦК України визначає для можливості спадкування у четверту чергу спадкоємців за законом.
Те, що сім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_7 опікувалась ОСОБА_5, з якою багато років проживали по сусідству в одному домоволодінні, здійснила її поховання тощо, саме по собі не надає права на спадкування у четверту чергу спадкоємців за законом, так як після смерті чоловіка - ОСОБА_7, ОСОБА_5 прожила одна до своєї смерті менше п`яти років.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 -подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 520/15951/17 із Київського районного суду м. Одеси.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що перебування спадкоємця у шлюбних відносинах з іншими особами виключає факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, на її думку, суперечить статті 3 СК України, відповідно до якої сім`ю становлять не лише чоловік та жінка, а й інші родичі або особи, які не перебувають у безпосередніх родинних відносинах.
Позивач неодноразово зазначав, що у нього та ОСОБА_5 були сімейні стосунки, як у матері з сином, та жодного разу, не посилався на шлюбні відносини між ними. Матеріали справи містять усі необхідні докази, які підтверджують факт спільного проживання протягом 10 років ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю з 2006 року (часу, з якого дружина позивача набула право власності на 21/25 частини домоволодіння).
ОСОБА_5 , будучи самотньою людиною, в силу стану свого здоров`я потребувала постійного стороннього догляду. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вели разом з нею спільне господарство, готували їй їжу, купували ліки, прибирали в належній їй частині будинку, несли усі витрати по утриманню належної їй частини будинку та земельної ділянки, навідували її у лікарнях тощо, а після її смерті організували поховання за власний рахунок.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, посвідченого нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори 12 березня 1974 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4-1313, ОСОБА_7 придбав 1/2 частку будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та складається з: одного одноповерхового кам`яного житлового будинку загальною площею 31,70 кв. м з надвірними будівлями. За умовами договору у користування покупця перейшли приміщення, зазначені на схематичному плані МБТІ під індексами: 1-3 житлова кімната площею 13,10 кв. м, 1-4 кухня, 1-5 веренда, 1-6 кладова, під літ. "Д" вбиральня. Право власності на частку будинку зареєстровано бюро технічної інвентаризації 12 березня 1974 року (а.с. 25-26, т. 1).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2005 року у справі № 2-4654/2005 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про визнання права власності у зв`язку з перерахунком часток в домоволодінні визнано за ОСОБА_10 право власності на 21/25 частку домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 27, т. 1).
Згідно з договором дарування, укладеним між ОСОБА_10 та ОСОБА_6, посвідченого 10 січня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 5042, ОСОБА_6 набула у приватну часткову власність 21/25 частку домоволодіння житловою площею 91,6 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 . Дарувальнику - ОСОБА_10 частка нерухомого майна належала на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеською міської ради 25 серпня 2005 року, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 09 вересня 2005 року, номер запису 14893 (а.с.29, 143-147, т. 1).
Після перерахунку часток згідно з довідкою комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради" від 31 березня 2005 року № 66.135 частка ОСОБА_7 у домоволодінні, розташованому по АДРЕСА_1, стала рівною 4/25 часток, інші 21/25 часток були зареєстровані за ОСОБА_10, а потім за ОСОБА_6 (а.с. 119, т. 1).
ОСОБА_7 мав сина ОСОБА_11, 1973 року народження, від шлюбу із ОСОБА_12 (а.с. 113, т. 1).
ОСОБА_7 , 1949 року народження, перебував з 13 серпня 2004 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, 1936 року народження (а.с. 123-126, 127-128, т. 1).
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 63 років. Спадкову справу до майна померлого ОСОБА_7 заведено 30 січня 2013 року Третьою одеською державною нотаріальною конторою за заявою сина - ОСОБА_11 . Дружина - ОСОБА_5 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталась (а.с. 102-179, т. 1).
Станом на дату смерті ОСОБА_7 в належній йому на праві власності частці будинку, розташованому по АДРЕСА_1, було зареєстровано місце проживання з 1974 року самого ОСОБА_7, 1949 року народження; з 1997 року сина ОСОБА_11, 1973 року народження; з 1996 року дружини ОСОБА_5, 1936 року народження (а.с. 111-112, т. 1).
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3, є інвалідом першої групи з дитинства, який потребує постійного догляду; з 1997 року був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Знятий з реєстрації 29 листопада 2014 року у зв`язку з вибуттям у м. Алушта Автономної Республіки Крим (а.с. 90-96, 157, т. 1).
Згідно з договором дарування, укладеним між ОСОБА_11, від імені якого діяв ОСОБА_13, та ОСОБА_1, посвідченого 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1767, ОСОБА_1 набув у приватну спільну часткову власність 4/50 часток домоволодіння загальною площею 276,3 кв. м, житловою площею 101,4 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 . Відчужена частка домоволодіння належала ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори 02 вересня 2014 року за реєстровим № 4-1075 (а.с. 28-32, т. 1).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років (а.с. 7, 184, т. 1).
Спадкова справа № 5/2017 до майна померлої ОСОБА_5 заведена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М. 06 березня 2017 року за заявою ОСОБА_1, 1971 року народження, який в заяві про прийняття спадщини зазначив, що проживав зі спадкодавцем однією сім`єю на протязі останніх 5-ти років (а.с. 180-192, т. 1).
ОСОБА_1 , 1971 року народження, перебуває з 1993 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, 1967 року народження (а.с. 216, т. 1).
07 грудня 2017 року приватним нотаріусом Таранською А. М. у спадковій справі № 5/2017 надано ОСОБА_1 відповідь на його заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, за змістом якої видати на його ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, яка постійно проживала по АДРЕСА_1, неможливо у зв`язку з тим, що не підтверджено документально родинні відносини зі спадкодавцем (факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем однією сім`єю) та не надано правовстановлюючі документи (а.с. 192, т. 1).