Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 197/1330/14-ц
провадження № 61-21956 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, прокуратура Миколаївської області;
представник Державної казначейської служби України - Хараїм Наталія Леонідівна, представник управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області - Руснакова Тетяна Анатоліївна, представник прокуратури Миколаївської області - Бондарчук Олександр Сергійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, Державної казначейської служби України на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2019 року у складі судді Леонідової О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави України в особі Державної казначейської служби України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі - УМВС України в Миколаївській області), прокуратури Миколаївської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і рішеннями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Позовна заява мотивована тим, що24 серпня 2001 року ОСОБА_3 їй спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2011 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 101 КК України 1960 року, і призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 лютого 2012 року вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2011 року змінено, ОСОБА_3 звільнено від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Вказувала, що під час розслідування зазначеної кримінальної справи були допущені грубі порушення норм КПК України та порушені її законні права та інтереси органом досудового слідства та прокуратурою, що були встановлені апеляційним судом Миколаївської області та доведені до відома Генерального прокурора України та Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини для відповідного реагування. Зазначені порушення призвели до звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначеного йому покарання. Ураховуючи викладене, посилаючись на те, що численні порушення закону та затягування розгляду справи спричинили незворотні негативні наслідки у її житті, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державної казначейської служби України завдану їй моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з держави України в особі Державної казначейської служби України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, прокуратури Миколаївської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався статтею 1174 ЦК України та виходив із того, що бездіяльність правоохоронних органів, органів слідства та прокуратури при прийнятті рішень у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 встановлені належними та допустимими доказами, а тривала бездіяльність цих органів призвела до звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності, чим позивачу завдано моральну шкоду.
Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача в сумі 250 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір відповідатиме характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивач.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційні скарги Державної казначейської служби України, управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, прокуратури Миколаївської області задоволено частково.
Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2019 року змінено в частині порядку та розміру моральної шкоди, стягнутої з держави України в особі Державної казначейської служби України, управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, прокуратури Миколаївської області на користь ОСОБА_1, зменшено цей розмір з 250 000 грн до 30 000 грн та викладено другий абзац резолютивної частини рішення суду наступним чином: "Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) грн".
Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2019 року змінено в частині стягнутих судових витрат, збільшено цей розмір з 4 092 грн до 8 184 грн та викладено четвертий абзац резолютивної частини рішення суду наступним чином: "Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 в рахунок судових витрат 8 184 (вісім тисяч сто вісімдесят чотири) грн та судовий збір на користь держави в сумі 3 000 (три тисячі) грн".
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи з наведенням відповідних доказів і мотивів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди, завданої позивачу, однак не погодився з порядком стягнення моральної шкоди, визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди та розміром судових витрат.
Врахувавши, що після спричинених позивачу у 2001 році тілесних ушкоджень її життя змінилося в негативну сторону, вона відчуває постійні головні болі, які не дають їй можливість вести нормальний спосіб життя, а затягування розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3, який спричинив їй тілесні ушкодження, змусило її поїхати з рідного селища та призвело до написання нею чисельних скарг та звернень до органів досудового розслідування та прокуратури, виходячи з характеру та обсягу страждань позивача, вимушених змін в організації її життя, а також виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну розміру стягнутої на користь позивача моральної шкоди з 250 000 грн до 30 000 грн. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що скарги ОСОБА_1, яка визнана потерпілою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3, щодо затягування розслідування вказаного кримінального провадження розглянуто слідчими суддями з урахуванням положень КПК України, а отже позивач поновила своє порушене право на неупереджене досудове слідство у межах, передбачених статтями 303, 307 КПК України, реалізувала своє процесуальне право на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, що є також підставою для зменшення розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині порядку стягнення моральної шкоди, апеляційний суд посилався на пункти 1, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, відповідно до яких Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів, яка, зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У грудні 2019 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року в частині порядку та розміру моральної шкоди та ухвалити нове судове рішення про стягнення з Державної казначейської служби України на її користь моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2019 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 197/1330/14-ц із Широківського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України у вказаній справі.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при ухваленні рішення у справі не врахували висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової психологічної експертизи від 22 лютого 2018 року № 8550/17/61, відповідно до якого встановлено, що за умов ситуації, яка досліджувалася у справі, їй спричинено страждання (моральна шкода), еквівалент грошовий компенсації якої складає 121,9 мінімальних заробітних плат, установлених на момент ухвалення рішення. Суди не зазначили мотивів відхилення цього висновку, у зв`язку з чим допустили порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права в частині визначення розміру суми морального відшкодування.
Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що Державна казначейська служба України не є учасником спірних правовідносин, не вчиняла неправомірних дій або бездіяльності відносно позивача, а тому не має нести відповідальність за дії інших державних органів.
Вважала, що суди мали застосувати до спірних правовідносин норми Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Судами проігноровано вимоги Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 06 грудня 2016 року, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, пунктом 3 якого передбачено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року. Отже, при визначенні розміру морального відшкодування суди мали застосувати саме прожитковий мінімум як розрахункову величину.
Позивачем не доведено факту заподіяння їй матеріальної шкоди, її розмір, наявність причинно-наслідкового зв`язку між кримінальним провадженням, досудовим розслідуванням та погіршенням стану її здоров`я, а тому правові підстави, на думку заявника, для відшкодування моральної шкоди, відсутні.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від прокуратури Миколаївської області на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
У відзиві, поданому УМВС України в Миколаївській області, останнє підтримало вимоги касаційної скарги Державної казначейської служби України, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю позивачем факту заподіяння їй моральної шкоди.
У відзиві, поданому УМВС України в Миколаївській області на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначено, що розмір моральної шкоди, стягнутий судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено без надання належних та допустимих доказів спричинення позивачу моральної шкоди.
У відзиві, поданому ОСОБА_1 на касаційну скаргу Державної казначейської служби України, зазначено що доводи касаційної скарги є безпідставними, суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, правильно застосували положення статей 19, 55, 56 Конституції України та статей 23, 1167, 1174 ЦК України, відповідно до змісту спірних правовідносин встановили у діях відповідачів склад цивільного правопорушення із спричинення їй моральної шкоди протиправною бездіяльністю органів досудового слідства та прокуратури при розслідуванні кримінальної справи за фактом заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень. Суди правильно виходили з того, що причинний зв`язок між моральними стражданнями позивача та неправомірними діями саме працівників міліції та прокуратури підтверджено її чисельними заявами зверненнями та скаргами, а також поясненнями свідків та висновком судової психологічної експертизи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що постановою слідчого Казанківського РВ УМВС у Миколаївській області від 05 вересня 2001 року порушено кримінальну справу за заявою ОСОБА_1 щодо нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , справу прийнято до провадження. Постановою від 22 вересня 2001 року ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальній справі (а. с. 5, 6, т. 1).
Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2005 року ОСОБА_3 визнано винним за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 101 КК України 1960 року, та призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області зазначений вирок скасовано, справу направлено на додаткове розслідування прокурору Казанківського району Миколаївської області (а. с. 55-59, т. 2).
Окремою ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2005 року встановлено порушення слідчими СВ Казанківського РВ УМВС в Миколаївській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при провадженні досудового слідства у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 вимог процесуального законодавства, а саме: проведення слідства з порушенням вимог статті 120 КПК України, про що повідомлено прокурора Казанківського району Миколаївської області (а. с. 48, т. 1).
Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2011 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 101 КК України 1960 року, і призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 000 грн майнової шкоди, пов`язаної з витратами на ліки, та 9 000 грн моральної шкоди. Заяву ОСОБА_1 та її представника про збільшення позовних вимог залишено без розгляду (а. с. 49-53, т. 1).
Окремою ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 07 липня 2011 року встановлено ряд грубих порушень кримінально-процесуального законодавства, які були допущені органом досудового слідства та прокуратурою під час розслідування справи, порушення прав як потерпілої так і обвинуваченого, а саме: розслідування злочину більше семи років, безпідставність зупинення розслідування, бездіяльність прокурора, який наглядав за розслідуванням; про виявлені порушення доведено до відома Генерального прокурора України та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини для відповідного реагування (а. с. 54, т. 1).
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 лютого 2012 року вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2011 року змінено, на підставі частини п`ятої статті 74 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного судом покарання у виді п`яти років позбавлення волі, відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності (а. с. 16-19, т. 3).
Окремими ухвалами апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2012 року та від 17 травня 2012 року встановлено умисне порушення норм кримінально-процесуального законодавства з боку працівників прокуратури Казанківського району Миколаївської області у кримінальній справі відносно ОСОБА_3 та неналежне виконання ними своїх службових обов`язків, а саме: непроведення детальної перевірки заяви ОСОБА_1, проведення слідчих дій без порушення кримінальної справи, неодноразове винесення постанов про відмову в порушенні кримінального провадження, які в подальшому скасовувались, про що доведено до відома прокурора Миколаївської області та Генерального прокурора України для вжиття мір відповідного реагування (а. с. 20-21, 22-23, т. 1).
Постановою та окремою ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 серпня 2012 року, залишеними без змін ухвалами апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2012 року, за скаргою ОСОБА_6 визнано дії працівників прокуратури Казанківського району Миколаївської області щодо неодноразового винесення незаконних постанов про відмову в порушенні кримінальної справи відносно слідчого СВ Казанківського РВ УМВС в Миколаївській області ОСОБА_4 за матеріалами, виділеними з кримінальної справи, за зверненням ОСОБА_1 , незаконними. Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 липня 2013 року вказані ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2012 року залишено без змін (а. с. 71-72, 73, т. 2).
Постановою Казанківського районного суду Миколаївської області 22 серпня 2012 року скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, винесену 30 липня 2012 року прокурором прокуратури Казанківського району Миколаївської області за результатами розгляду виділених матеріалів перевірки по кримінальній справі за фактом підробки підпису громадянки ОСОБА_1, скасовано, матеріали направлено для проведення додаткової перевірки (а. с. 74-78, т. 2).
Постановою Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2012 року за наслідками розгляду скарги ОСОБА_6 постанову помічника прокурора Казанківського району Миколаївської області Булаєвої І. Ю. від 12 жовтня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно слідчого СВ Казанківського РВ УМВС ОСОБА_4 за матеріалами, виділеними з кримінальної справи за зверненням ОСОБА_1, скасовано, матеріали повернуто для прийняття відповідного рішення згідно норм КПК України. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 грудня 2012 року вказану ухвалу залишено без змін (а. с. 79-81, т. 2).
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2013 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 скасовано постанову слідчого прокуратури Казанківського району Миколаївської області від 25 березня 2013 року про закриття кримінального провадження № 42013160240000002 у зв`язку з відсутністю в події кримінального правопорушення у діях слідчого Казанківського РВ УМВС ОСОБА_4. (а. с. 1, т. 3).
Також матеріалами справи встановлено, що потерпілою ОСОБА_1 в період часу з червня 2002 року по травень 2012 року до слідчого відділення Казанківського РВ УМВС у Миколаївській області, слідчого управління УМВС України в Миколаївській області, прокуратури Казанківського району Миколаївської області, прокуратури Миколаївської області, Генерального прокурора України та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини направлялися численні заяви, звернення та скарги щодо неналежного розслідування кримінальної справи, порушення її прав та строків розгляду справи (а. с. 60, 61, 63, 73, 76-78, 83-84, 90, т. 1) та отримано відповіді від відповідних органів про притягнення винних осіб до відповідальності та про її право звернення до Європейського суду з прав людини (а. с. 33, 71, 81, 86, 88, 89, 94, 95, 98-99,100-101, т. 1).
Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової психологічної експертизи від 22 лютого 2018 року № 8550/17/61 встановлено, що ситуація, яка досліджується за справою, є психотравмуючою для ОСОБА_1 ; за умов ситуації, що досліджувалася у справі, їй були спричинені страждання (моральна шкода). Орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої ОСОБА_1 моральної шкоди складає 121,9 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом (а. с. 145-152, т. 3).