Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 569/15473/17
провадження № 61-7082св19
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Рудик Олександр Андрійович, на постанову Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - КП "Рівнеоблводоканал") про визнання незаконним і скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Уточнена позовна заява мотивована тим, що наказом від 07 вересня 2017 року № 219-к-ВД-000525 її було звільнено з посади начальника абонентної служби КП "Рівнеоблводоканал" у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, оскільки фактично змін в організації виробництва та праці і скорочення штату працівників (стосовно посади начальника абонентної служби) не відбулось, тому роботодавцем було порушено вимоги частини другої статті 40 КЗпП України.
Також їй не було запропоновано всіх наявних вакантних посад на підприємстві.
Крім того, відповідно до вимог статті 184 КЗпП України не допускається звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу одиноких матерів, які мають дітей віком до 14 років, до яких вона відносилася, без їх працевлаштування.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним і скасувати наказ КП "Рівнеоблводоканал" від 07 вересня 2017 року № 219-к-ВД-000525 "Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 ", поновити її на посаді начальника служби обліку і реалізації води КП "Рівнеоблводоканал", стягнути з КП "Рівнеоблводоканал" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 вересня 2017 року до 18 грудня 2018 року в розмірі 321 119,85 грн та 10 000,00 грн понесених витрат на оплату правової допомоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2018 року у складі судді Смолій Л. Д. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Рівнеоблводоканал" від 07 вересня 2017 року № 219-к-ВД-000525 про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби обліку та реалізації води КП "Рівнеоблводоканал".
Стягнуто з КП "Рівнеоблводоканал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 вересня 2017 року до 18 грудня 2018 року в розмірі 321 119,85 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Вирішено питання щодо розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для скасування оспорюваного наказу про її звільнення та поновлення на роботі, оскільки змін в організації виробництва і праці, які стосуються ОСОБА_1 і з якими закон пов`язує право роботодавця звільнити працівника згідно із пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників, в КП "Рівнеоблводоканал" не відбулось, тому відповідачем не в повному обсязі виконано вимоги частини другої статті 40 КЗпП України та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, також ним порушено вимоги статті 184 КЗпП України щодо недопущення звільнення одинокої матері, яка має дитину віком до 14 років.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2019 року апеляційну скаргу КП "Рівнеоблводоканал" задоволено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції постановив, що відповідно до матеріалів справи позивач не є одинокою матір`ю, оскільки з 2015 року перебуває в зареєстрованому шлюбі та проживає разом з ОСОБА_2, її дочка проживає разом з ними як член сім`ї, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вимоги частини третьої статті 184 КЗпП України. Таким чином, звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог статей 40, 49-2 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано не застосував до спірних правовідносин вимоги частини третьої статті 184 КЗпП України, пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", оскільки факт одруження позивача не позбавляє її статусу одинокої матері, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не є батьком або усиновлювачем її доньки.
Крім того, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не було застосовано до спірних правовідносин вимоги статей 49-4, 235 КЗпП України та постанов Верховного Суду від 10 вересня 2018 року в справі № 487/6407/16-ц (провадження № 61-31736св18), Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18).
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу КП "Рівнеоблводоканал" зазначило, що суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2019 року і витребувано із Рівненського міського суду Рівненської області цивільну справу № 569/15473/17.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Рудик О. А., підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
27 червня 2017 року КП "Рівнеоблводоканал" прийняло наказ № 194 "Про скорочення штату працівників".
30 червня 2017 року КП "Рівнеоблводоканал" прийняло наказ № 196 "Про затвердження організаційно штатної структури та внесення змін у штатний розпис підприємства", згідно з яким з 01 липня 2017 року затверджено організаційно-штатну структуру згідно з додатком 1.
Відповідно до пункту 10 цього наказу реорганізовано абонентну службу в службу обліку і реалізації води, у зв`язку з чим виведено зі штатного розпису посаду "начальник абонентної служби" та введено в штатний розпис служби обліку і реалізації води посаду "начальник служби обліку і реалізації води".
03 липня 2017 року КП "Рівнеоблводоканал" листом № 2190/01-11 попередило ОСОБА_1 про розірвання з нею трудового договору за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Листом-пропозицією від 05 липня 2017 року, отриманим ОСОБА_1 06 липня 2017 року, КП "Рівнеоблводоканал" повідомило її про вакантні посади, на які можливе переведення у разі відповідності кваліфікації та інших критеріїв підходящої роботи.
07 липня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву на ім`я керівника КП "Рівнеоблводоканал" з проханням перевести її у зв`язку із скороченням посади на посаду начальника інспекції з контролю за скидом стічних вод підприємствами (одна із запропонованих посад листом від 05 липня 2017 року).
Листом від 10 липня 2017 року № 2303/01-11 КП "Рівнеоблводоканал" повідомило про неможливість задоволення заяви ОСОБА_1, оскільки вказана посада вже не є вакантною і зайнята іншим працівником на підставі наказу від 06 липня 2017 року.
Наказом КП "Рівнеоблводоканал" від 07 вересня 2017 року № 219-к-ВД-000525 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника абонентної служби у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року в справі № 569/1477/14-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 643,00 грн щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 30 січня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Також цим рішенням встановлено, що з 08 жовтня 1999 року до 07 квітня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час перебування в якому в них народилася донька ОСОБА_5 . На даний час дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Між сторонами не досягнута домовленість з приводу спільного утримання їхньої доньки, матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач колишній дружині (позивачу) не надає.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за аліментами від 12 липня 2017 року, виданої Голосіївський районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у ОСОБА_3 станом на 12 липня 2017 року існує заборгованість зі сплати ОСОБА_1 аліментів на утримання їхньої доньки у розмірі 26 653,39 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.