1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України


20 січня 2021 року

м. Київ


справа № 178/90/18-ц


провадження № 61-12353св20


Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,


ВСТАНОВИВ:


1. Описова частина


Короткий зміст позовних вимог


У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що з 2003 року вона проживала з ОСОБА_2 у житловому будинку, який належить її матері на підставі свідоцтва про право на спадщину та розташований по АДРЕСА_1 . Разом з ними проживали її діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

07 грудня 2006 року вона з відповідачем на підставі договору купівлі-продажу, який укладено з ОСОБА_2, за спільні кошти придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_2 .

Для придбання вказаного будинку 07 грудня 2006 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, а вона у цей самий день, 07 грудня 2006 року, уклала із ЗАТ "ОТП Банк" договір поруки, за умовами якого поручилась перед банком за належне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором.

Житловий будинок № 31 за вищевказаною адресою розташований на земельній ділянці площею 0,1215 га, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі державного акта на земельну ділянку, виданого 24 вересня 2008 року Аульською селищною радою Криничанського району Дніпропетровської області.

У грудні 2015 року вона та ОСОБА_2 припинили підтримувати сімейні відносини, погляди на життя стали протилежними та відповідач почав проживати окремо, залишивши їй спірний житловий будинок. На даний час між ними виникли спірні відносини щодо розпорядження зазначеним житловим будинком.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 2003 року до січня 2016 року; визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю подружжя; визнати за нею право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку; визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1215 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 .


Короткий зміст рішення суду першої інстанції


Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2003 року до січня 2016 року.

Визнано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_2, загальною площею 65,8 кв. м, житловою площею 36,1 кв. м, який складається з: літньої кухні Б-1, сараю В-1,

погребу п/д, вбиральні Г-1, паркану № 1, хвіртки № 2 та водопроводу № 3.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1215 га, розташовану по АДРЕСА_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.


Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час придбання житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2, позивачка надала докази, що сторони проживали однією сім`єю, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, тому відповідно до статей 60, 70 СК України наявні підстави для визнання цього майна спільним сумісним майном та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та 1/2 частину земельної ділянки, що знаходиться за цією самою адресою (стаття 120 ЗК України).


Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції


Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.


Постанова апеляційного суду мотивована тим, що посилання ОСОБА_1 на періодичне спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї. Позивачка не надала належних і допустимих доказів придбання спірного майна внаслідок спільної праці та проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Крім того, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, якевидано 03 липня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криничанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було розірвано 04 грудня 2006 року на підставі рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2004 року (а. с. 62, т. 2), тому факт спільного проживання ОСОБА_1 з відповідачем у період з 2003 року до 04 грудня 2006 року спростовуються встановленими обставинами та зібраними у справі доказами.


Короткий зміст вимог касаційної скарги


У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржене судове рішення й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.


Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає те, що: суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України:

від 23 березня 2015 року у справі № 6-1026цс15, від 07 вересня 2016 року

у справі № 6-801цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1568цс16, у постановах Верховного Суду: від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).


Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції


Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 178/90/18-ц з Криничанського районного суду Дніпропетровської області.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.


У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.


Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ПАТ "ОТП Банк", про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.


Аргументи учасників справи


Доводи особи, яка подала касаційну скаргу


Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що відповідно до частини другої статті 114 СК України уразі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу та дійшов помилкового висновку, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було розірвано 04 грудня 2006 року, оскільки він припинився у день набрання чинності рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2004 року про розірвання шлюбу.

При цьому судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду.


Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.


Фактичні обставини справи, встановлені судами


Позивачка зазначала, що з 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати разом у житловому будинку, що розташований по АДРЕСА_1 та належить матері позивачки на підставі свідоцтва про право на спадщину.


07 грудня 2006 року, за твердженням позивачки, вони придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07 грудня 2006 року покупцем будинку є ОСОБА_2 (а. с. 146, т. 1).

Для придбання вказаного житового будинку на підставі кредитного договору, укладеного між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_2, останнім отримано кредитні кошти у розмірі 11 000 дол. США для купівлі нерухомого майна - житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 (а. с. 132, т. 1).

07 грудня 2006 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно умовами якого остання поручилась перед банком за належне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором.


Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, яке видано 03 липня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криничанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано 04 грудня 2006 року (а. с. 62, т. 2).

Згідно з актовим записом про розірвання шлюбу № 110 від 04 грудня 2006 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було розірвано на підставі рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2004 року.


Позивачка зазначає, що в кінці 2015 року вони припинили підтримувати сімейні відносини, погляди на життя стали протилежними та відповідач почав проживати окремо, ОСОБА_1 залишилась мешкати у спірному будинку.


2. Мотивувальна частина


Позиція Верховного Суду


Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.


Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.


Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.


Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права


Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.


Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.


Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.



................
Перейти до повного тексту