1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України


20 січня 2021 року

м. Київ


справа № 522/7647/15-ц


провадження № 61-19280св19


Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,


ВСТАНОВИВ:


1. Описова частина


Короткий зміст позовних вимог


У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 01 серпня 2006 року між нею та акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (далі - АППБ "Аваль"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 96 700,00 дол. США зі строком повернення до 01 серпня 2016 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором01 серпня 2006 року між ними укладено іпотечний договір, відповідно до якого вона передала в іпотеку банку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,4 кв. м. Таким чином, іпотекодержателем за іпотечним договором був АППБ "Аваль".

29 квітня 2014 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Стандарт" (далі - ПАТ "КБ "Стандарт")укладено та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. договір про відступлення права вимоги за вказаними вище кредитним та іпотечним договорами, укладеними між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 .

У подальшому, з отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформації вона дізналася, що станом на 10 вересня 2014 року іпотекодержателем за вказаним іпотечним договором був ОСОБА_4 на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 29 квітня 2014 року, посвідченим приватнимнотаріусом Київського міського нотаріального округу, а 11 вересня 2014 року право власності на квартиру, яка є предметом іпотечного договору, набув ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири, що укладався на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі. 17 вересня 2014 року право власності на квартиру АДРЕСА_1, набула ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17 вересня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В., укладеного з ОСОБА_5

ОСОБА_1 зазначала, що перехід права власності на вищевказану квартиру відбувся незаконно, тому просила суд: витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, площею 39,4 кв. м; визнати за нею право власності на вказану квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року позов задоволено.

Витребувано із володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, площею 39,4 кв. м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.

Вирішено питання про судові витрати.


Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, зважаючи на наявність нескасованого рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у справі № 757/27380/16-ц, яким визнано недійсним договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 01 серпня 2006 року, укладений 29 квітня 2014 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Стандарт", спірна квартира внаслідок укладених у подальшому договорів з відступлення права вимоги за іпотечним договором від 01 серпня 2006 року вибула з володіння позивача поза її волею.


Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції


Постановою Одеського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишено без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року залишено без змін.


Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 оскаржила правомірність укладення 29 квітня 2014 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Стандарт" договору про відступлення права вимоги за кредитним договором від 01 серпня 2006 року, а рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у справі № 757/27380/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року, вищевказаний договір про відступлення права вимоги за кредитним договором визнано недійсним, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог іпотекодавця та витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_2, яка придбала вказану квартиру у фізичної особи ОСОБА_6, що набув право власності на квартиру, придбавши її за договором купівлі-продажу у ОСОБА_4, який розпорядився квартирою як іпотекодержатель, набувши право вимоги на підставі недійсного договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 квітня 2014 року у ПАТ "КБ "Стандарт".

При цьому суд, з урахуванням встановлених преюдиційних обставин та наявності судового рішення від 31 жовтня 2016 року у справі № 757/27380/16-ц, вірно зазначив, що спірна квартира вибула з володіння позивача поза її волею.


Короткий зміст вимог касаційної скарги


У жовтні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.


Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції


Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу 522/7647/15-ц з Приморського районного суду м. Одеси.

Зупинено дію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 вересня 2019 рокудо закінчення касаційного провадження.


11 грудня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.


Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду указаної справи у складі суддів: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.


У грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Штелик С. П., Калараша А. А., Сімоненко В. М.


Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 16 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Штелик С. П., Калараша А. А., Сімоненко В. М., відмовлено, заяву визнано необґрунтованою.

Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Штелик С. П., Калараша А. А., Сімоненко В. М., передано для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Штелик С. П., Калараша А. А., Сімоненко В. М., відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 02 квітня 2020 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - про повернення судового збору.


Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 10 квітня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.


Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року зупинено касаційне провадження у справі № 522/7647/15-ц (провадження № 61-19280св19) до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 757/27380/16-ц (провадження № 61-12136св18) за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "КБ "Стандарт", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, за касаційними скаргами ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 - на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року.


Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2020 року справа передана судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., у зв`язку з обранням судді Штелик С. П. до Великої Палати Верховного Суду.


Аргументи учасників справи


Доводи особи, яка подала касаційну скаргу


Касаційна скарга мотивована тим, що спірна квартира належить відповідачу на законній підставі, оскільки набута нею за договором купівлі-продажу від 17 вересня 2014 року, що є дійсним (презумпція правомірності правочину).

До участі у справі не залучено первісного іпотекодержателя - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Боржник не є стороною договору щодо відступлення права вимоги, тому визнання ним такого правочину недійсним є неналежним способом захисту прав.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у справі № 757/27380/16-ц не може вважатися преюдиційним для вирішення цієї справи, оскільки ним не встановлено, яким чином договір відступлення права вимоги, укладений 29 квітня 2014 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Стандарт", порушує права позивача. Крім того, виконання цього рішення зупинено судом касаційної інстанції.


Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу


У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у справі № 757/27380/16-ц, що не є предметом касаційного перегляду у цій справі. Зупинення касаційним судом виконання рішень не впливає на набрання ними законної сили.


Фактичні обставини справи, встановлені судами


ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2005 року, посвідченого Другою Одеською державною нотаріальною конторою, придбала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,4 кв. м.


01 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та АППБ "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", укладено кредитний договір, за умовами якого банк надавав позичальнику ОСОБА_1 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 96 700,00 дол. США зі строком повернення до 01 серпня 2016 року.

01 серпня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між позивачем та банком укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю. О., зареєстрований в реєстрі за № 212, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку банку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,4 кв. м.


29 квітня 2014 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Стандарт" укладено та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. договір про відступлення права вимоги за вказаними вище кредитним та іпотечним договорами, укладеними між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 .


Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 10 вересня 2014 року іпотекодержателем за вказаним іпотечним договором вказано ОСОБА_4 на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 квітня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В.


11 вересня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири, що укладався на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, відповідно до якого право власності на квартиру, яка є предметом іпотечного договору, було набуто ОСОБА_5


17 вересня 2014 року право власності на квартиру АДРЕСА_1, набуто ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17 вересня 2014 року, укладеного з ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В.


Не погоджуючись з тим, що право власності на квартиру було переоформлено без її згоди на інших осіб, позивач оспорила до суду договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 01 серпня 2006 року, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Стандарт".

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у справі № 757/27380/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року, вищевказаний договір про відступлення права вимоги за кредитним договором визнано недійсним.


2. Мотивувальна частина


Позиція Верховного Суду


Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.


Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.


Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - підлягає частковому задоволенню.


Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права


Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.


Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.


................
Перейти до повного тексту