Постанова
Іменем України
25 січня 2021 року
м. Київ
справа № 227/4410/19
провадження № 61-9407 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську,
та Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 30 березня 2020 року у складі судді Здоровиці О. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 03 червня 2020 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 21 серпня 2019 року
у справі № 234/12994/19 його скаргу частково задоволено та скасовано постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, Левандовського О. В. від 17 липня 2019 року про закриття кримінального провадження від 15 листопада 2018 року № 42018050000000699
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого
частиною третьою статті 382 КК України. У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.
Вказував, що скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження свідчить про незаконність вказаної постанови слідчого
і є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки було порушено його право на належне виконання державними органами службових обов`язків. Такі протиправні дії посадової (службової) особи державного правоохоронного органу викликали у нього глибоке відчуття несправедливості, недовіру до органів державної влади, зневірення
в існування законності та справедливості, вселили у душу почуття нікчемності людини перед органами державної влади. Крім того, він витратив багато часу на оскарження незаконної постанови слідчого
про закриття кримінального провадження.
Завдану моральну шкоду оцінив у розмірі 1 000 000,00 грн і вважав, що саме цей розмір моральної шкоди буде справедливим та достатнім
для компенсації його моральних страждань.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 1 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої протиправними діями посадової (службової) особи Державного бюро розслідувань, та вирішити питання понесених ним судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 30 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що процесуальним обов`язком позивача у цій справі є доведення протиправності поведінки відповідача, наявності самої шкоди та причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Матеріали справи не містять доказів
на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, незаконності чи протиправності дій слідчого, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) заподіювача та шкодою,
на яку посилається позивач.
Ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області
від 21 серпня 2019 року у справі № 234/12994/19, якою було скасовано постанову слідчого Державного бюро розслідувань про закриття кримінального провадження, свідчить лише про факт процесуального оскарження позивачем дій слідчого у частині прийняття ним рішення
про закриття кримінального провадження і є реалізацією ОСОБА_1 свого процесуального права, визначеного статтями 303-308 КПК України. Вказане саме по собі не може бути підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди і не є безумовним доказом незаконності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статей 1174, 1176 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 03 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 30 березня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки суду підтверджуються матеріалами справи
й ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Суд апеляційної інстанції вказав, що протиправність дій слідчого Державного бюро розслідуваньпо факту досудового розслідування
за кримінальним провадженням № 42018050000000699 не доведено.
При скасуванні постанови про закриття кримінального провадження судом вказувалося про передчасність таких висновків, однак не встановлювалася протиправність дій органу досудового розслідування. Саме по собі закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій органу досудового розслідування, які не є неправомірними в розумінні закону
та не можуть бути підставою для відшкодування шкоди.
Крім того, позивачем не надано доказів спричинення йому душевних страждань внаслідок винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження, наявності причинно-наслідкового зв`язку
між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення,
у тому числі додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17 (провадження № 61-29382св18); від 11 вересня 2019 року у справі
№ 243/2749/16-ц (провадження № 61-24305св18); від 07 травня 2020 року
у справі № 757/62120/18-ц (провадження № 61-22089св19).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвали нове судове рішення, яким задовольнити його позов, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 227/4410/19 із Добропільського міськрайонного суду Донецької області. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року справа передана судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про відсутність правових підстав для задоволення його позову, не враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, відповідні положення Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України
та норми ЦК України. Вказує, що судами не надано правової оцінки доводам, якими було обґрунтовано наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. При цьому саме відповідач повинен спростувати заявлені ним вимоги та довести відсутність своєї вини у завданні йому шкоди.
Також посилається на відповідну судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного
Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську,
в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними
та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу -
без задоволення.
Зазначає, що посилання заявника на відповідну судову практику Верховного Суду є безпідставними, оскільки у наведених справах
та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.