Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 182/5140/15-ц
провадження № 61-13032св19
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В, Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний вищий навчальний заклад "Нікопольський медичний коледж",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального вищого навчального закладу "Нікопольський медичний коледж" на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року у складі судді Тихомирова І. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального вищого навчального закладу "Нікопольський медичний коледж" (далі - КВНЗ "Нікопольський медичний коледж") про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Уточнена позовна заява мотивована тим, що з 01 вересня 2009 року вона працювала на посаді заступника директора по навчальній роботі Нікопольського медичного училища.
Наказом від 22 червня 2015 року № 116-к її звільнено із займаної посади з 08 червня 2015 року на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку із виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (відсутність вищої медичної освіти), якщо перешкоджає продовженню виконання роботи на посаді заступника директора з навчальної роботи.
Наказом від 22 червня 2015 року № 117-к внесено зміни до наказу від 22 червня 2015 року № 116-к в частині дати її звільнення та зазначено дату її звільнення - 22 червня 2015 року.
ОСОБА_1 вважала, що наявність вищої медичної освіти не є обов`язковою умовою для виконання нею посадових обов`язків заступника директора з навчальної роботи Нікопольського медичного училища. Вона забезпечувала своєчасне складання розкладу занять, у тому числі на 2012-2013 та на 2014-2015 роки. Складені розклади затверджувалися директором училища і забезпечили повне виконання вимог навчальних планів та програм. Всі зміни у розкладі занять погоджувалися директором медичного училища, а тому не можуть вважатися неналежним виконанням покладених на неї трудових обов`язків. Вивчення студентами дисциплін відбувалося на підставі навчальних планів медичного училища, які затверджено директором Нікопольського медичного училища і які відповідали міністерському примірному плану.
Таким чином, її звільнення відбулося з надуманих підстав, є незаконним та зумовлено особистим неприязним відношенням до неї нового директора медичного училища. Також посилалася на порушення частини третьої статті 184 КЗпП України, так як вона є одинокою матір`ю, а тому її не можна було звільняти.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила скасувати накази від 22 червня 2015 року № 116-к та № 117-к про її звільнення, поновити її на роботі та стягнути з КВНЗ "Нікопольський медичний коледж" на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та спричинену незаконними діями КВНЗ "Нікопольський медичний коледж" моральну шкоду, яку вона оцінила у розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ КВНЗ "Нікопольський медичний коледж" від 22 червня 2015 року № 116-к про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (відсутність вищої медичної освіти), що перешкоджає продовженню виконання роботи на посаді заступника директора з навчальної роботи за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
Визнано незаконним та скасовано наказ КВНЗ "Нікопольський медичний коледж" про внесення змін до пункту 1 сторінки 10 наказу від 22 червня 2015 року № 116-к, а саме зміни дати звільнення ОСОБА_1, заступника директора з навчальної роботи, з 08 червня 2015 року на 22 червня 2015 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчальної роботи КВНЗ "Нікопольський медичний коледж" з 22 червня 2015 року.
Стягнуто з КВНЗ "Нікопольський медичний коледж" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 183 604,92 грн, без урахуванням податків, які підлягають стягненню, та моральну шкоду в розмірі 500,00 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора з навчальної роботи КВНЗ "Нікопольський медичний коледж" з 22 червня 2015 року та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 5 162,91 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для скасування оспорюваних наказів про її звільнення та поновлення на роботі, оскільки зазначені в наказі про звільнення обставини не містять конкретних фактів неналежного виконання позивачем своїх трудових обов`язків саме через відсутність у неї вищої медичної освіти, а є по суті загальною оцінкою її роботи на посаді заступника директора медичного училища з навчальної роботи.
Крім того, позивач не могла бути звільнена з роботи за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України через відсутність у неї документа про освіту, передбаченого кваліфікаційними вимогами, оскільки роботодавцеві було достеменно відомо про відсутність у неї вищої медичної освіти при прийнятті її на роботу 01 вересня 2009 року.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу КВНЗ "Нікопольський медичний коледж" задоволено, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що підставою для звільнення позивача стала її недостатня кваліфікація для займаної посади, що виявилося у недоліках, допущених нею при організації навчального процесу в навчальному закладі протягом тривалого періоду часу внаслідок відсутності у неї спеціальної медичної освіти та досвіду роботи у вищих медичних навчальних закладах, що доведено, у тому числі довідками перевірки у Нікопольському медичному училищі. Отже, звільнення позивача було проведено роботодавцем на законних підставах.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову через недоведеність факту невиконання ОСОБА_1 своїх функціональних обов`язківта відмовляючи у задоволенні позову, всупереч вимогам частини першої статті 367, статті 382 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) взагалі не дав оцінки доводам ОСОБА_1 щодо застосування частини третьої статті 184 КЗпП України до спірних правовідносин.
Тому суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи слід було визначитись з тим, що одинокою матір`ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі і розлучена жінка, яка сама виховує дитину).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу КВНЗ "Нікопольський медичний коледж" залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року змінено, збільшено суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 183 604,92 грн до 400 258,73 грн, без урахування податків, які підлягають стягненню.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що матеріалами справи підтверджено те, що позивач є матір`ю, яка сама виховує неповнолітню дитину, тому її звільнення відбулося з порушенням вимог частини третьої статті 184 КЗпП України.
Враховуючи те, що з часу звільнення позивача до часу поновлення її на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в період затримки виконання рішення суду заробітна плата позивача підлягала коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів, що відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року (провадження № 6-203 цс14). Суд першої інстанції на зазначені вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 183 604,92 грн, оскільки відповідно до штатного розпису посадовий оклад заступника директора з навчальної роботи (посада, яку обіймала позивач до звільнення) становив 4 560,00 грн. Період, протягом якого за позивачем зберігається середній заробіток, - з наступного дня після звільнення до дня прийняття судом рішення, тобто з 22 червня 2015 року до 26 вересня 2017 року, становить 569 робочих днів. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні шляхом збільшення суми стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, КВНЗ "Нікопольський медичний коледж", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що грубі порушення трудової дисципліни, про які зазначено в наказі про звільнення, є наслідком відсутності у ОСОБА_1 спеціальних знань (вищої медичної освіти), необхідних для якісного виконання посадових обов`язків.
Також суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин вимоги частини третьої статті 184 КЗпП України та пункт 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України "Про відпустки".
Крім того, судами невірно застосовано вимоги частини другої статті 235 КЗпП України до спірних правовідносин, оскільки позов розглядався судами більше одного року з вини позивача. Судом апеляційної інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної постанови не зазначено, на підставі яких доказів зроблено висновок щодо підвищення посадового окладу заступника директора з навчальної роботи (посада, яку обіймала позивач) та обрахування розміру коефіцієнта підвищення. Також судом апеляційної інстанції всупереч вимогам чинного законодавства України стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу без урахуванням податків, які підлягають стягненню, що не відповідає практиці Верховного Суду, викладеній у постанові від 18 липня 2018 року в справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18).
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КВНЗ "Нікопольський медичний коледж" на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року і витребувано із Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 182/5140/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга КВНЗ "Нікопольський медичний коледж" підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до наказу від 01 вересня 2009 року № 272-к ОСОБА_1 прийнята на роботу до Нікопольського медичного училища на посаду заступника директора з навчальної роботи з 01 вересня 2009 року. Того ж дня ОСОБА_1 була ознайомлена з посадовою інструкцією заступника директора з навчальної роботи.
Наказом директора Нікопольського медичного училища від 22 вересня 2009 року № 289-у змінено прізвище заступника директора з навчальної роботи Нікопольського медичного училища Скидан на ОСОБА_1 у зв`язку з одруженням.
Головне управління охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації листом від 25 березня 2010 року № 13-1381/0/29-10 погодило кандидатуру ОСОБА_1 на посаду заступника директора з навчальної роботи Нікопольського медичного училища.
Наказом директора Нікопольського медичного училища від 13 березня 2015 року № 66-од внесено зміни до посадових та робочих інструкцій, у тому числі і до посадової інструкції заступника директора з навчальної роботи.
Рішенням атестаційної комісії Головного управління охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20 квітня 2012 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікаційну категорію "Спеціаліст вищої категорії".
Директором Нікопольського медичного училища ОСОБА_3 08 квітня 2015 року видано наказ № 93-од, за яким створено комісію зі складу працівників Нікопольського медичного училища для здійснення внутрішнього контролю, у тому числі і заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_1 .
Комісією у складі ОСОБА_4, ОСОБА_5 складено акт перевірки документації інспектора з кадрів Нікопольського медичного училища від 17 квітня 2015 року, у пункті 2 якого зазначається, що під час вивчення особових справ працівників Нікопольського медичного училища щодо відповідності вищої освіти займаній посаді виявлені порушення, зокрема ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора з навчальної роботи в Нікопольському медичному училищі з 01 вересня 2009 року. Згідно з посадовою інструкцією заступник директора з навчальної роботи повинна мати вищу медичну освіту та стаж роботи у вищих медичних навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації на момент прийняття на посаду не менше п`яти років. Проте ОСОБА_1 у 2002 році закінчила Херсонський державний педагогічний університет, згідно з трудовою книжкою з 2002 до 2009 року мала стаж педагогічної роботи вчителем у школі та викладачем інформатики в Нікопольському педагогічному училищі. Згідно з висновком комісії ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та встановленій посадовій інструкції за кваліфікаційними вимогами, оскільки не має вищої медичної освіти та не мала стажу роботи в медичному навчальному закладі не менше п`яти років на день прийняття її на роботу.
08 травня 2015 року комісією у складі ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 складено акт перевірки документації заступника директора з навчальної роботи Нікопольського медичного училища ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеними у акті порушеннями, ОСОБА_1 на ім`я директора медичного училища 12 травня 2015 року надала свої пояснення.
22 травня 2015 року директор Нікопольського медичного училища звернувся до голови профспілкового комітету Нікопольського медичного училища про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України через виявлену невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.
Згідно із протоколом засідання профспілкового комітету Нікопольського медичного училища від 26 травня 2015 року № 32 ухвалено рішення про надання згоди на звільнення заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_1 за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України через виявлену невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.
Наказом директора Нікопольського медичного училища від 22 червня 2015 року № 116-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади заступника директора з навчальної роботи Нікопольського медичного училища за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (відсутністю вищої медичної освіти), які перешкоджають продовженню виконання роботи, з 08 червня 2015 року.