ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
справа № 240/279/18
провадження № 51-5198км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Яременка В.М.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Забавіна О.Г. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050590000036, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Криниці Олександрівського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Забавіна Олега Геннадійовича на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 27 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2020 року дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК і його засуджено за цим законом до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 16:50 до 18:00 разом зі своєю знайомою ОСОБА_2 перебували за місцем проживання ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , де розпивали алкогольні напої. У ході чого на ґрунті особистих неприязних відносин між ними відбувся конфлікт, під час якого ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, спрямованого на позбавлення життя іншої людини, з метою умисного протиправного спричинення смерті іншій людині взяв ніж з кухонного столу та завдав ним одного удару в ділянку грудей ОСОБА_2 .
У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій було заподіяно тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці.
Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок колото-різаного проникаючого поранення грудної клітки з пошкодженням лівої легені, перикарда серця, що ускладнилось розвитком гострого загального недокрів`я внутрішніх органів, набряком легень та головного мозку.
Донецький апеляційний суд 27 липня2020 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилається на неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК як умисне вбивство. Просить змінити судові рішення,перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 119 КК, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Свої вимоги мотивує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій:
- поверхово розглянуто справу та надано неправильну оцінку здобутим у справі доказам, деяким взагалі не надано оцінки, деякі проігноровано, а в основу вироку покладено припущення, внаслідок чого ухвалено вирок, що суперечить дійсним обставинам справи;
- не взято до уваги, що ОСОБА_1 не мав умислу на вбивство, оскільки вони з ОСОБА_2 вирішили мешкати разом, він завдав їй лише одного удару ножем, хоча не було жодних перешкод для продовження злочинних дій, взяв на себе витрати на її поховання, а її дочка - потерпіла у справі - вважає, що він не міг скоїти умисне вбивство, бо кохав її матір;
- допущено суперечності між формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним, і правовою кваліфікацією дій за ч. 1 ст. 115 КК;
- не визначено, які конкретні наслідки своїх дій передбачав обвинувачений, чи бажав їх настання, не доведено умислу та мотиву вчинення злочину.
Захисник також вважає, що судом першої інстанції не досліджено обставин появи потерпілої в будинку підсудного та її поведінки, а також того, що остання перебувала у сильному алкогольному сп`янінні.
Водночас захисник у касаційній скарзі зазначає про те, що апеляційний суд, погодившись із висновками суду першої інстанції, наявних у провадженні суперечностей не усунув, зазначених у поданій апеляційній скарзі доводів належним чином не перевірив і всупереч положенням ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не дав на них в ухвалі конкретних, чітких та аргументованих відповідей.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу захисника від прокурора Хвальчика С.Г. надійшло заперечення, у якому він, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Аналогічну позицію висловив прокурор Єременко М.В. у судовому засіданні.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Забавін О.Г. вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи захисника щодо неповноти судового розгляду, незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням версії події, яку має засуджений, стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно з положеннями ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Разом з тим при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.
Вказані висновки суду ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
Як убачається із судових рішень, суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними Суд визнає обґрунтованими.
Твердження захисника про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вбивство потерпілої та необхідність перекваліфікації його дій за ст. 119 КК, оскільки, на його думку, вони носили необережний характер, є безпідставними.
Стаття 115 КК передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Із суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), тобто коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 №2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь та проявляється в способі вчинення діянь.
На відміну від умисного вбивства, вбивство з необережності має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.