Постанова
Іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 648/3014/17
провадження № 51-2903 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурорів Зленка О.В., Мединської Л.С.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_1,
захисника в режимі відеоконференції Шадманова К.Ш.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шадманова К.Ш. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 19 березня 2020 року у кримінальному провадженні № 12017230080001183 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Красноперекопська АР Крим, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України із застосуванням ст. 72 КК України постановлено виконувати самостійно покарання за цим вироком та за вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2018 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі й на підставі ст. 75 КК України звільнено від покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10 серпня 2017 року близько 10:15, діючи умисно, з метою задоволення статевої пристрасті, перебуваючи на вул. Соборній у с. Станіслав Білозерського району Херсонської області, здійснив напад на малолітню потерпілу ОСОБА_2, застосував до неї фізичне насильство, а саме хапав за руки, штовхав, примусово роздягнув, чим позбавив її можливості чинити опір. У подальшому, реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, намагався вступити з потерпілою в насильницький статевий зв`язок, тобто зґвалтувати її, однак свій умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки його незаконні дії були припинені діями свідка ОСОБА_3 .
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 19 березня 2020 року апеляційну скаргу захисника Шадманова К.Ш. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу зі змінами прокурора Тонкоглас О.Є. задоволено частково.
Вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та кваліфікації його дій змінено.
Кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України у редакції Закону від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII як закінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених щодо особи, яка не досягла 14 років, незалежно від її добровільної згоди.
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
У порядку ч. 2 ст. 404 КПК України у строк покарання ОСОБА_1 зараховано строк перебування його під вартою з 10 липня 2017 року по 11 липня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Шадманов К.Ш., посилаючись на незаконність ухвали суду апеляційної інстанції, ставить питання про її скасування. На обґрунтування своїх вимог вказує, що під час розгляду кримінального провадження місцевий суд не надав належної оцінки всім обставинам справи. Наголошує, що обвинувальний вирок ґрунтується лише на показаннях потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3 та їх законного представника ОСОБА_4, які проживають однією сім`єю, а тому є зацікавленою стороною. До того ж ОСОБА_4 має негативний вплив на потерпілу та свідка, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Стверджує, що місцевий суд безпідставно визнав ОСОБА_4 законним представником у кримінальному провадженні, оскільки матеріали справи не містять документів для цього. Вважає, що суд не звернув увагу на те, що з метою підтвердження достовірності показань свідка ОСОБА_3 під час огляду місця події не було вилучено каменя, яким малолітня свідок вдарила по спині ОСОБА_1 та на якому могли залишитися мікроволокна частин тіла останнього. Зазначає, що протоколи огляду предметів та висновки судово-медичних експертиз вказують про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій. А тому посилається на те, що стороною обвинувачення не надано необхідних та достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 . У свою чергу апеляційний суд зазначених порушень не усунув, лише навів перелік встановлених місцевим судом доказів, повторно не перевіривши їх та не проаналізувавши, обмежився формальними посиланнями на законність вироку суду, вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги захисника не надав.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник Шадманов К.Ш. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити. Прокурори Зленко О.В. та Мединська Л.С. заперечували щодо задоволення касаційної скарги захисника, просили судові рішення залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі захисник вказує про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважає, що такі рішення постановлено з порушенням норм процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні закінченого замаху на злочин, передбачений ч. 4 ст. 152 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Зокрема, такі висновки суд зробив на підставі показань потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Разом з тим місцевим судом як доказ винуватості ОСОБА_1 досліджено, співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться: у протоколі огляду місця події від 10 серпня 2017 року, протоколах огляду предметів від 12 вересня 2017 року; характеристиці Станіславської ЗОШ І-ІІІ ступенів щодо ОСОБА_3 ; висновках амбулаторної судово-психологічної експертизи № 090-2017 від 22 вересня 2017 року та № 091-2017 від 22 вересня 2017 року; висновках судово-медичної експертизи № 25 від 15 серпня 2017 року, № 132/ц від 18 серпня 2017 року та № 916 від 22 серпня 2017 року.
Під час касаційного розгляду колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, як і не встановлено підстав для визнання таких доказів недопустимими.