|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
19 січня 2021 року
м. Київ
справа № 263/5633/15-к
провадження № 51-2329км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів: Марчука О. П., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисника Довженка В. І. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12014050770005123, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше судимого за вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 21 лютого 2008 року за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України
із урахуванням ч. 1 ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, 09 квітня 2014 року звільненого умовно-достроково
на строк 2 роки 1 місяць 27 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України,
за касаційною скаргою захисника Довженка В. І. на ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 липня 2019 року до покарання у виді позбавлення волі засуджено:
- ОСОБА_2 : за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 10 років; за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 194 КК України - на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- ОСОБА_1 : за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 12 років; за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 194 КК України - на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим -
до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком місцевого суду від 21 лютого 2008 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення
за два дні позбавлення волі, а саме до набрання вироком законної сили:
ОСОБА_2 з 25 грудня 2014 року, а ОСОБА_1 з 29 грудня 2014 року.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у тому, що вони спільно вчинили кримінальні правопорушення за таких обставин.
24 грудня 2014 рокублизько 20:30 вказані особи, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння на кухні будинку
АДРЕСА_1 (за місцем проживання ОСОБА_3 ), під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння смерті ОСОБА_3, спричинили йому удари, а саме ОСОБА_1 рукою в голову, а ОСОБА_4 ногами в область тулуба. В подальшому останні затягли ОСОБА_3 до зальної кімнати, де ОСОБА_1 три рази вдарив потерпілого гантелею по голові та п`ять разів ногами в шию, голову та у ліву сторону тулуба. При цьому ОСОБА_4, діючи узгоджено з ОСОБА_1, одночасно п`ять разів вдарив ОСОБА_3 ногами в голову, шию та три рази в праву сторону тулуба.
Урезультаті спільних, злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_3 помер на місці події.
Надалі цього ж дня близько 21:00 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,перебуваючи у вищевказаному будинку, скориставшись вільним доступом до нього,
за попередньою змовою між собою, таємно викрали майно ОСОБА_3
на загальну суму 8 000 грн, спричинивши матеріальну шкоду. В подальшому близько 22:00 ОСОБА_1 з метою приховування слідів злочину,
за мовчазною згодою з ОСОБА_2, підпалив цей будинок, у результаті чого потерпілій ОСОБА_6 завдано матеріальну шкоду на загальну суму
244 094 грн, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Донецький апеляційний суд своєю ухвалою від 10 лютого 2020 року вказаний вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змінив. Виключив з його резолютивної та мотивувальної частини рішення про стягнення з ОСОБА_2
та ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України процесуальних витрат на проведення дактилоскопічної експертизи № 131 від 03 лютого 2015 року в сумі 491,40 грн, залишивши остаточну суму процесуальних витрат, яка підлягає стягненню за проведення пожежно-технічної експертизи № 245 від 10 березня 2015 року та будівельно-технічної експертизи № 3 від 15 квітня 2015 року, у розмірі 1 241,04 грн з кожного.
Також апеляційний суд виключив з мотивувальної частини вироку посилання, як на докази обвинувачення, показання свідка ОСОБА_7 в частині свідчень обвинуваченого ОСОБА_2 про обставини кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_3 .
У решті вирок районного суду апеляційний суд залишив без зміни.
Судові рішення щодо ОСОБА_2 у касаційному порядку не оскаржуються.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник Довженко В. І., посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник, по суті, вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що досліджені в судовому засіданні докази не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. На думку захисника, суд першої інстанції в основу обвинувального вироку поклав докази, які слід було визнати недопустимими, а саме: протокол проведення слідчого експерименту від 30 грудня 2014 року за участю ОСОБА_1 ; протокол огляду трупа ОСОБА_3 від 25 грудня
2014 року; протокол огляду місця події в будинку № 37 від 25 грудня 2014 року.
Захисник зазначає, що у ході досудового розслідування з боку працівників правоохоронних органів до ОСОБА_1 застосовувались недозволені методи слідства. При цьому офіційне розслідування відповідних заяв його підзахисного проводилась неефективно, що, на думку захисника, є порушенням статей 3, 6 Європейської конвенції з прав людини. Наголошує, що під час проведення 25 грудня 2014 року слідчої дії, а саме огляду трупа, в якості понятого була залучена заінтересована особа. Також понятий ОСОБА_8 зазначений понятим у різних слідчих діях в один і той же час, що ставить під сумнів його участь, а тому і законність таких дій.
Крім того, захисник вказує, що місцевий суд з огляду на вимоги ч. 4 ст. 95 КПК України безпідставно обґрунтував свої висновки показаннями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, надані ними під час досудового розслідування, оскільки останні під час судового розгляду не підтвердили відповідні факти щодо вчинення ними злочинів. На думку захисника, свідки, які зазначені у вироку місцевого суду, та дані, що містяться в акті про пожежу від 25 грудня 2014 року та у висновку експерта про причини смерті потерпілого № 3394 від 25 грудня 2014 року, не підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 вбивства ОСОБА_3 .
Захисник зазначає, що в порушенні вимог ч. 2 ст. 242 КПК України не було проведено судово-психіатричної експертизи для встановлення осудності ОСОБА_1 . Також, на думку захисника, вирок місцевого суду ухвалений незаконним складом суду, оскільки присяжний Молчанов В. В. у цьому провадженні підлягав відводу.
При цьому захисник наголошує на тому, що апеляційний суд не звернув належної уваги на вказані порушення, у зв`язку із чим його ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Додатково акцентує увагу на тому, що апеляційний суд без належної правової оцінки відхилив доводи ОСОБА_1 з приводу невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення через суворість. Вказує про несправедливість призначеного ОСОБА_1 покарання у порівнянні із іншим засудженим ОСОБА_2 , дії яких кваліфіковано однаково.
Також захисник звертає увагу на те, що апеляційний суд не вирішив питання щодо заявленого клопотання сторони захисту та засудженого про повторне дослідження доказів відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України.
Крім того, захисник зазначає, що апеляційний суд без дослідження доказів у провадженні, при цьому, встановивши деякі порушення, які були допущені під час досудового розслідування, безпідставно дійшов висновку, що вина засуджених повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказами.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник Довженко В. І. та засуджений ОСОБА_1, висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, кожен окремо, просили скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів захисника, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлену у кримінальному провадженні ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі захисника, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Довженка В. І. на підставах неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, у своєму рішенні навів докладні мотиви і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути провадження та дати правильну оцінку вчиненому.
За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисних дій, які виразилися в протиправному заподіянні смерті іншій людині, таємному викраденні чужого майна, вчинених за попередньою змовою групою осіб та знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, що заподіяло майнову шкоду у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
При цьому доводи захисника Довженка В. І. про непричетність ОСОБА_1 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень належним чином перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам і спростовуються перевіреними у кримінальному провадженні доказами.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження засуджений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України, не визнав.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання потерпілої ОСОБА_9, представника потерпілої ОСОБА_6 - Ярмака С. О., свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Показання вказаних осіб місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться у протоколі огляду трупа ОСОБА_3 від 25 грудня 2014 року, протоколі огляду місці події від 25 грудня 2014 року (будинку АДРЕСА_1 ), протоколі огляду місця події від 25 грудня 2014 року (будинку АДРЕСА_1 ), протоколі огляду трупа ОСОБА_3 від 25 грудня 2014 року з доданою до нього фототаблицею, протоколі огляду речей від 25 грудня 2014 року за участю потерпілої ОСОБА_6 з доданою до нього фототаблицею, протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 грудня 2014 року за участю ОСОБА_2 (який впізнав особу по фотознімку, а саме: ОСОБА_1 з яким разом з потерпілим ОСОБА_3 розпивали алкогольні напої у будинку останнього, якого потім побив та примушував ОСОБА_2 наносити удари потерпілому), протоколі огляду речей від 29 грудня 2014 року, протоколі проведення слідчого експерименту з доданою фототаблицею та відеозаписом до нього від 30 грудня 2014 року за участю ОСОБА_1, (який розказав та показав за яких обставинах він та ОСОБА_2 наносили тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3, спосіб підпалу будинку потерпілого з метою знищення слідів злочину), протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 березня 2015 за участю свідка ОСОБА_12, (яка впізнала особу по фотознімку, а саме: ОСОБА_1, якого бачила 24 грудня 2014 року разом із онуком ОСОБА_2 у себе вдома та у сусіда ОСОБА_3 ), протоколі огляду речей, документів від 17 квітня 2015 року (за змістом якого ОСОБА_2 підтвердив, що пред`явлену гантелю він бачив 24 грудня 2014 у будинку АДРЕСА_1 у потерпілого ОСОБА_3 та цією гантелею ОСОБА_1 бив ОСОБА_3 ), акті про пожежу від 25 грудня 2014 року та звіту про причину виникнення пожежі, висновку експерта № 4494 від 25 грудня 2014 року, висновку експерта № 4494/18 від 05 січня 2015 року про проведення судово-медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_3, висновку експерта про проведення пожежно-технічної експертизи № 245 від 10 березня 2015 року з доданою фототаблицею, висновку експертного дослідження будівельно-технічної експертизи № 03 від 15 квітня 2015 року з доданою фототаблицею, висновку експерта № 4494/18/37 від 13 березня 2015 року щодо проведення судово-медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_3, висновків експертів № 168 та № 169 від 13 березня 2015 року про проведення судово-медичної експертизи, висновків експертів від 30 березня 2015 року № 168/41 та № 169/42, а також даними, що містяться на відеозаписі проведення слідчого експерименту та протоколі до нього від 29 грудня 2014 року за участю ОСОБА_2 (який розказав та показав, за яких обставин він та ОСОБА_1 наносили удари потерпілому, викрали майно та здійснили підпал будинку потерпілого) та в інших наведених у вироку доказах.
Уся сукупність зібраних у провадженні доказів була ретельно проаналізована судом, у тому числі й було проведено ретельний аналіз тверджень ОСОБА_1 про його непричетність до отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та викрадення його майна з подальшим підпалом будинку останнього, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень. Виходячи зі встановлених судом фактичних обставин дії останнього за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України кваліфіковано правильно.
При цьому судами першої та апеляційної інстанцій також перевірялася версія сторони захисту та ОСОБА_1 про те, що під час досудового розслідування останній себе оговорив та надавав покази під час проведення слідчого експерименту 30 грудня 2014 року за вказівками працівників поліції, однак суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про безпідставність вказаних доводів з чим також погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вимагає, аби розслідування небезпідставних скарг про погане поводження було ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, у тому числі показань очевидців та експертних висновків. Вимоги до ефективного розслідування заяв про погане поводження детально викладені в рішенні ЄСПЛ у справі "Каверзін проти України".
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ забезпечення права на правову допомогу є невід`ємним елементом допустимості показань підозрюваного під час слідчого експерименту. Право на доступ до адвоката включає, як мінімум дві вимоги, а саме: право зв`язатися з адвокатом і отримати від нього консультацію до допиту, що включає також право надавати конфіденційні інструкції адвокату, та фізична присутність адвоката під час первинного допиту в поліції та подальших допитах у ході досудового розслідування.
Із матеріалів провадження вбачається, що постановами старших слідчих Прокуратури Донецької області від 23 травня 2016 року, 26 серпня 2016 року та 15 грудня 2016 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42016051290000022 від 11 березня 2016 року за фактом перевірки неправомірних дій з боку працівників Жовтневого ВП Маріупольського ВП ГУ НП в Донецькій області відносно ОСОБА_1, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України (постанови від 23 травня 2016 року та 26 серпня 2016 року) закрито через відсутність події злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (постанова від 15 грудня 2016 року) через відсутність у діях працівників поліції складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
При цьому, як видно із провадження, слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Маріуполя ухвалою від 31 жовтня 2016 року за скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Горєлова О. Є. було скасовано постанову від 26 серпня 2016 року про закриття кримінального провадження № 42016051290000022 та направлено вказані матеріали для проведення досудового розслідування.
Разом із цим постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Донецької області від 15 грудня 2016 року вказане кримінальне провадження було закрито через відсутність у діях працівників поліції складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Із зазначеної постанови вбачається, що страшим слідчим Прокуратури Донецької області були допитані свідки, зокрема працівники правоохоронних органів та особи, які брали участь у якості понятих, також витребувані і перевірені копії матеріалів кримінального провадження № 12014050770005123 за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Зазначену постанову від 15 грудня 2016 року ОСОБА_1 та його захисник не оскаржували.
Враховуючи наведене колегія суддів касаційного суду вважає, що ОСОБА_1 та сторона захисту мали можливість оскаржувати відповідні постанови, однак при здійсненні повторних перевірок заяв ОСОБА_1 працівниками правоохоронних органів не було встановлено у діях працівників поліції складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 із заявами про неправомірні дії працівників поліції на стадії досудового розслідування не звертався. При цьому ОСОБА_1 з дня його затримання, а саме з 29 грудня 2014 року, був забезпечений належною правовою допомогою. Між тим із протоколу про його затримання від 29 грудня 2014 року вбачається, що останньому було роз`яснено щодо можливості конфіденційного спілкування із захисником до його допиту та проведення слідчого експерименту.
Також у матеріалах провадження відсутні будь-які дані про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 під час проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження.
Крім того, в документах провадження міститься підтвердження того, що засудженому ОСОБА_1 за участю захисника Юдина М. А. перед проведенням слідчого експерименту 30 грудня 2014 року було детально і ґрунтовно роз`яснено його процесуальні права про що свідчить його підпис. Також будь-яких зауважень або клопотань від нього та захисника не надходило.
Разом із цим колегія суддів касаційного суду звертає увагу на відсутність у матеріалах провадження будь-яких заяв від засудженого ОСОБА_2 щодо застосування до нього неправомірних дій з боку працівників поліції під час досудового розслідування вказаного провадження. При цьому ОСОБА_2 надавав показання під час досудового розслідування по суті аналогічним показанням ОСОБА_1 щодо обставин вбивства потерпілого ОСОБА_3 та викрадення його майна з подальшим підпалом будинку останнього.