Постанова
Іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 161/21333/19
провадження № 61-12507св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Недумова Анна Олегівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 29 липня 2020 року у складі суддів: Киці С.І., Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Недумової Анни Олегівни,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі вищевказаною скаргою, мотивуючи її тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 59975552 про зобов`язання ОСОБА_2 визначити житлове приміщення, яке вона має право займати разом з малолітньою дитиною ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 .
18 грудня 2019 року державним виконавцем їй було вручено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визначенням ОСОБА_2 жилого приміщення, а саме кімнати у вказаному будинку у спільному користуванні з ОСОБА_4, мотивуючи це відсутністю інших жилих кімнат для її проживання.
Невжиття старшим державним виконавцем Недумовою А. О. всіх заходів примусового виконання судового рішення відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" є незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просила скасувати постанову старшого державного виконавця Недумової А. О. від 18 грудня 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 59975552 та зобов`язати державного виконавця Недумову А. О. вчинити виконавчі дії, спрямовані на виконання постанови Волинського апеляційного суду від 24 липня 2019 року та виконавчого листа від 24 липня 2019 року № 161/18324/17.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2020 року скаргу задоволено. Скасовано постанову старшого державного виконавця Недумової А. О. від 18 грудня 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 59975552 та зобов`язано вчинити дії, спрямовані на виконання постанови Волинського апеляційного суду від 24 липня 2019 року та виконавчого листа від 24 липня 2019 року № 161/18324/17.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за змістом постанови апеляційного суду від 24 липня 2019 року ОСОБА_2 зобов`язаний визначити для ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_3 окреме жиле приміщення, а не приміщення, у якому проживають сторонні особи. Докази того, що державний виконавець належним чином з`ясував наявність у будинку боржника іншого вільного жилого приміщення, яке не зайнято будь-ким із осіб, які проживають в будинку, матеріали справи не містять.
Постановою Волинського апеляційного суду від 29 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні скарги.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням суду, яке знаходилося на виконанні у відділі державної виконавчої служби, не покладено на боржника обов`язку ОСОБА_2, як власника будинку, визначити ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3 саме окреме жиле приміщення, а лише жиле приміщення, яке останні мають право займати, тому державним виконавцем обґрунтовано закінчено виконавче провадження та винесено відповідну постанову на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", що свідчить про відсутність підстав для задоволення скарги. При цьому, ОСОБА_1 не доведено, що державним виконавцем неналежно виконано судове рішення і при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження порушено положення чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 29 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, не довів обставини, що мають значення для справи, чим порушив та неправильно застосував норми матеріального права, у результаті чого, викладені у рішенні суду висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Висновок апеляційного суду про відсутність у ОСОБА_2 обов`язку визначити для стягувача та її малолітньої дитини окреме жиле приміщення суперечить змісту рішенню апеляційного суду від 24 липня 2019 року, яке перебувало на виконані у відділі державної виконавчої служби, згідно з яким ОСОБА_2 зобов`язаний визначити жиле приміщення для ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_3 без спільного проживання із сторонніми особами, а саме окреме жиле приміщення. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що державним виконавцем неналежно з`ясовано наявність у будинку боржника іншого вільного жилого приміщення, яке не зайнято будь-ким з осіб, які проживають у будинку, що є очевидним порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження". Також, апеляційний суд у порушення норм процесуального права розглянув справу за відсутності представника служби у справах дітей.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
28 жовтня 2020 року справа № 161/21333/19 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, пункту 3.3 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Кузнєцова В. О., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Жданової В. С., Ігнатенка В. М.
Відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, пункту 3.3 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Грушицького А. І.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Волинського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у справі № 161/18324/17 за позовом ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення порядку користування будинком та надвірними будівлями, зобов`язано ОСОБА_2 визначити жиле приміщення, яке мають право займати ОСОБА_1 та її малолітня дитини ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного судового рішення видано виконавчий лист № 161/18324/17, який знаходився на виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції, що реорганізовано у Перший відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Боржником ОСОБА_2 надано пропозицію на визначення жилого приміщення, яке мають займати ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 та встановлення порядку користування жилим будинком, а також направлено державному виконавцю заяву про добровільне виконання рішення суду.
ОСОБА_1 не погоджуючись із вказаною пропозицією ОСОБА_2 направила останньому відповідь та заяву державному виконавцю про неприйняття даної пропозиції через несприятливість її більшої частини та суперечність судовим рішенням і вимогам чинного законодавства.
Старшим державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Недумовою А. О. було здійснено дії щодо виконання судового рішення, про що складено відповідні акти, за змістом яких встановлено фактичне виконання рішення суду, у зв`язку з наданням боржником для стягувача відповідно приміщення для проживання.
18 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Недумовою А. О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження". За змістом вказаної постанови 14 листопада 2019 року за участі стягувача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_6, боржника ОСОБА_2, працівників патрульної поліції, представника органу опіки та піклування було проведено виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документу від 24 липня 2019 року, № 161/18324/17, про зобов`язання ОСОБА_2 визначити жиле приміщення, яке мають право займати ОСОБА_1 та малолітня дитини ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 . Боржником ОСОБА_2 визначено жиле приміщення у будинку АДРЕСА_1 для проживання ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_3 у спільному користуванні з ОСОБА_4, з посиланням на те, що у вказаному будинку відсутні інші жилі кімнати для проживання стягувача.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).