Постанова
Іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 757/71904/17-ц
провадження № 61-10554св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державна установа "Урядовий контактний центр",
третя особа - виконуючий обов`язки директора державної установи "Урядовий контактний центр" Матірка В. Д.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року у складі судді Новака Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Урядовий контактний центр", третя особа - виконуючий обов`язки директора Державної установи "Урядовий контактний центр" Матірка В. Д., про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державної установи "Урядовий контактний центр", третя особа - виконуючий обов`язки директора державної установи "Урядовий контактний центр" Матірка В. Д., про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до наказу від 30 червня 2016 року № 237/К-тр з 01 липня 2016 року до
23 листопада 2017 року вона перебувала у трудових правовідносинах із державною установою "Урядовий контактний центр", працюючи на посаді фахівця відділу прийому звернень, отриманих по телефону "гарячої лінії", управління організації прийому звернень. Наказом від 30 жовтня 2017 року № 366/К-тр її переведено на посаду фахівця 1 категорії відділу прийому звернень, отриманих по телефону "гарячої лінії", управління організації прийому звернень.
У період із 20 липня 2017 року до 24 листопада 2017 року позивач перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується копіями виписок з історій хвороби та листками непрацездатності.
22 листопада 2017 року позивач подала до відділу кадрів підприємства заяву про надання їй частини щорічної відпустки з 23 листопада 2017 року тривалістю 19 календарних днів.
Проте 24 листопада 2017 року позивача було повідомлено про її звільнення на підставі наказу від 22 листопада 2017 року № 394-К/тр у зв`язку з нез`явленням на роботі протягом більше, як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності на підставі пункту 5 статтті 40 КЗпП України.
28 листопада 2017 року ОСОБА_1 отримала копію вказаного наказу про звільнення.
Неправомірність видання наказу позивач обґрунтовувала тим, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про відпустки" за бажанням працівника у разі його звільнення, йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням, датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Вважає, що відповідачем було порушено її трудові права, оскільки звільнено в той час, коли нею було повідомлено про бажання використати щорічну відпустку. Крім того, жодної виробничої необхідності у її звільненні у роботодавця не було.
У зв`язку із зазначеними обставинами ОСОБА_1 просила суд:
- зобов`язати відповідача скасувати наказ про звільнення від 22 листопада 2017 року № 394-К-тр;
- поновити її на посаді фахівця 1-ї категорії відділу прийому звернень, отриманих по телефону урядової "гарячої лінії", управління організації прийому звернень у державній установі "Урядовий контактний центр";
- зобов`язати державну установу "Урядовий контактний центр" надати позивачу щорічну відпустку за 2016-2017 роки тривалістю 29 днів;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 листопада 2017 року до дня поновлення на роботі;
- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 листопада 2017 року до дня поновлення на роботі, а також покласти оплату судових витрат на відповідача.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не встановлено порушень трудових прав позивача при звільненні.
Встановивши факт тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 з 20 липня 2017 року до 24 листопада 2017 року, що не заперечується позивачем, з причин загального захворювання, до роботи за цей період вона не приступала, суди вважали правомірним її звільнення на підставі пункту
5 статтті 40 КЗпП України. Крім того, згода на таке звільнення була надана профкомом первинної профспілкової організації державної установи "Урядовий контактний центр" у присутності ОСОБА_1, що підтверджується відповідним протоколом.
Суди відхилили доводи позивача про порушення відповідачем її права на надання частини щорічної відпустки, оскільки, враховуючи вимоги законодавства, відпустка не надається протягом непрацездатності, а переноситься на інший період, тобто після закінчення періоду непрацездатності. З урахуванням того, що позивач звернулася із заявою про надання їй щорічної відпустки в період її непрацездатності (22 листопада 2017 року), твердження про порушення її прав відповідачем суди вважали безпідставними. Крім того, позивач не заперечувала, що підприємством їй була виплачена компенсація за невикористану основну щорічну відпустку.
На думку судів, подання працівником будь-яких заяв у період тимчасової непрацездатності не може бути доказом виходу на роботу, а тому не є свідченням переривання чотиримісячного строку її перебування на лікарняному.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня
2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня
2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2020 року справу призначено
судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які входять до складу колегії.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Печерського районного суду м. Києва.
У грудні 2020 року справу № 757/71904/17-ц передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень
ОСОБА_1 зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 5 статті 40, статті
80 КЗпП України, частини першої статті 3 та статті 11 Закону України "Про відпустки".
Крім того, суди не надали оцінки наказу від 30 жовтня 2017 року № 366-К/тр про переведення позивача на посаду фахівця першої категорії, який перериває чотиримісячний строк її перебування на лікарняному.
В ухвалі Верховного Суду від 16 листопада 2020 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та подана в строк, передбачений статтею
Доводи інших учасників справи
У грудні 2020 року державна установа "Урядовий контактний центр"подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змін оскаржувані судові рішення.
Відзив мотивовано тим, що судові рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі дослідження доказів та обставин, що мають значення для розгляду справи.
Ураховуючи той факт, що період непрацездатності позивача перевищує чотири місяці, протягом яких ОСОБА_1 не виходила на роботу, судами правильно застосовано положення пункту 5 статті 40 КЗпП України, оскільки позивачем належним чином не доведено факту переривання цього строку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що наказом від 30 червня 2016 року № 237-К/тр ОСОБА_1 було прийнято на роботу до державної установи "Урядовий контактний центр" на посаду фахівця відділу прийому звернень, отриманих по телефону урядової "гарячої лінії" управління організації прийому звернень.
З 20 липня 2017 року до 24 листопада 2017 року ОСОБА_1 безперервно перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджено листками непрацездатності:
серія АРЗ № 421204 (20 липня 2017 року - 25 липня 2017 року) (а. с. 8, 61),
серія АДВ № 853735 (26 липня 2017 року - 10 серпня 2017 року) (а. с. 9, 62),
серія АДЗ № 421232 (11 серпня 2017 року - 14 серпня 2017 року) (а. с. 9, 63),
серія АДВ № 853857 (15 серпня 2017 року - 21 вересня 2017 року) (а. с. 64),
серія № АДЕ № 974715 (22 вересня 2017 року - 09 жовтня 2017 року) (а. с. 10, 65),
серія АДЕ № 974863 (10 жовтня 2017 року - 01 листопада 2017 року) (а. с. 11, 66),
серія АДІ №462994 (02 листопада 2017 року - 06 листопада 2017 року)
(а. с 11, 67),
серія АДІ № 471615 (07 листопада 2017 року - 24 листопада 2017 року). Стати до роботи - 25 листопада 2017 року (а. с 12, 68).
Таким чином, судами встановлено, що ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному з 20 липня 2017 року до 24 листопада 2017 року, останній день спливу чотирьохмісячного строку перебування на лікарняному припадає на 20 листопада 2017 року (понеділок).
Відповідно до табелю робочого часу ОСОБА_1 хворіла понад чотири місяці безперервно із причин загального захворювання, до роботи за цей період не приступала (а. с. 60, 61).
Поданням про надання згоди на звільнення працівника за ініціативою роботодавця від 21 листопада 2017 року виконуючого обов`язки директора Матірка В. Д. роботодавець просив розглянути профком первинної профспілкової організації Державної установи "Урядовий контактний центр" можливість звільнення ОСОБА_1 (а. с. 69)
Відповідно до протоколу від 22 листопада 2017 року № 41 профком первинної профспілкової організації Державної установи "Урядовий контактний центр" надав попередню згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП України. Згідно з пунктом 4 протоколу ОСОБА_1 підтвердила свою відсутність на роботі понад 4 місяці у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з діагнозом - загальне захворювання. (а. с. 71-73)
Наказом від 22 листопада 2017 року № 394-К/тр ОСОБА_1 була звільнена з посади фахівця І категорії відділу прийому звернень, отриманих по телефону урядової "гарячої лінії", управління організації прийому звернень із 23 листопада 2017 року на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП України та визначено виплатити їй компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за період роботи з 01 липня 2016 року до 30 червня
2017 року - тривалістю 19 календарних днів, з 01 липня 2017 року
до 23 листопада 2017 року - тривалістю 10 календарних днів. (а. с. 15)
Звільнення ОСОБА_1 відбулося 22 листопада 2017 року за попередньою згодою профкому первинної профспілкової організації державної установи "Урядовий контактний центр", тобто через два дні після настання чотирьохмісячного строку перебування ОСОБА_1 на лікарняному.
22 листопада 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про перенесення відпустки у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та просила надати відпустку тривалістю 19 календарних днів із 23 листопада 2017 року. (а. с. 14, 139)
24 листопада 2017 року подала заяву про перенесення відпустки у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та просила надати відпустку тривалістю
19 календарних днів із 25 листопада 2017 року. (а. с. 140)
Актом від 24 листопада 2017 року встановлено, що ОСОБА_1 відмовилася поставити підпис у журналі реєстрації трудових книжок та не отримала трудову книжку. (а. с. 74)