Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 461/2720/14-ц
провадження № 61-4969 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Львівське комунальне підприємство "Центральне", Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс", Львівська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка дії у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2017 року у складі судді Юрківа О. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2014 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_1, треті особи: Львівське комунальне підприємство "Центральне" (далі - ЛКП "Центральне"), Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс" (далі -ЛКП "Львівелектротранс"), Львівська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , про виселення.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3, як працівнику ЛКП "Львівелектротранс", разом з дочками: ОСОБА_1, ОСОБА_4, були надані для проживання кімнати АДРЕСА_1 .
Рішенням комісії по розгляду заяв на поліпшення житлових умов та надання житлових приміщень у гуртожитках ЛКП "Львівелектротранс" від 26 березня 2007 року № 5 ОСОБА_3 надано дозвіл на обмін кімнати № 20, в якій проживає сім`я останньої, на кімнату № 31 по АДРЕСА_2 .
З метою поліпшення житлових умов ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою - ОСОБА_5 заселилась у кімнату № 31 у будинку АДРЕСА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 05 листопада 2010 року № 1528 змінений статус гуртожитків по АДРЕСА_3, згідно з яким таким приміщенням був наданий статус житлових будинків.
У березні 2012 року зазначений вище будинок переданий з балансу ЛКП "Львівелектротранс" на баланс ЛКП "Центральне". У квартирі № 31 вищевказаного будинку ніхто не зареєстрований, проте вона самовільно заселена ОСОБА_1
21 січня 2014 року мешканця квартири № 31 було попереджено про необхідність її звільнення, проте остання у добровільному порядку виселитись відмовляються, чим порушуються права територіальної громади.
З урахуванням викладеного Галицька районна адміністрація Львівської міської ради просила суд виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_5 .
У червні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: Львівська міська рада, ЛКП "Центральне", про визнання права користування житловим приміщенням.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що кімнати АДРЕСА_6 були надані працівнику ЛКП "Львівелектротранс" ОСОБА_3 та її дочкам: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
У зв`язку з необхідністю поліпшення житлових умов ОСОБА_1, як працівник трамвайного депо № 2 звернулася до ЛКП "Львівелектротранс" з заявою про передачу їй у користування кімнати № 31 у вказаному гуртожитку.
26 березня 2007 року рішенням комісії по розгляду заяв на поліпшення житлових умов та надання житлових приміщень у гуртожитках ЛКП "Львівелектротранс" ОСОБА_3 була надана кімната № 31 у гуртожитку. Фактично цією кімнатою користувалась ОСОБА_1 . Для вселення до кімнати № 31 ОСОБА_1 звільнила кімнату № 20 . Таким чином, вважали, що ОСОБА_1 на законних підставах набула права користування спірним житловим приміщенням.
З урахуванням викладеного ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 просили суд визнати за ними право користування квартирою АДРЕСА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2017 року позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задоволено. Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_7 . У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 фактично проживала у кімнаті АДРЕСА_5, хоча ця кімната була надана у користуванні її матері - ОСОБА_3 . Рішенням засідання комісії по розгляду заяв на поліпшення житлових умов ЛКП "Львівелектротранс" від 04 серпня 2008 року скасовано рішення від 26 березня 2007 року про надання вищевказаної кімнати ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_1 самоправно, без належних правових підстав, зайняла спірну кімнату (квартиру), унаслідок чого підлягає виселенню з нею.
ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів правомірності зайняття нею житлового приміщення АДРЕСА_5, дотримання встановленої законом процедури отримання права користування житлом. Отже, безпідставними є вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання за ними права користування спірним житловим приміщенням.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції.
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішенням комісії по розгляду заяв на поліпшення житлових умов ЛКП "Львівелектротранс" від 04 серпня 2008 року скасоване рішення від 26 березня 2007 року про надання спірної кімнати матері - ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у зв`язку з недотриманням та невиконанням умов житлової комісії, а саме щодо звільнення кімнати АДРЕСА_8 .
ОСОБА_1 без належних правових підстав, самоправно, вселилась у спірне житлове приміщення, а тому підлягає виселенню. ОСОБА_3 та її дочки: ОСОБА_4, ОСОБА_1 забезпечені житлом, оскільки користуються кімнатами АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, яка дії у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 461/2720/14-ц з Галицького районного суду м. Львова.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1, яка дії у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, мотивована тим, що ОСОБА_1 не може бути виселена зі спірного житлового приміщення, оскільки проживає в ньому з неповнолітньою дитиною. Крім того, ОСОБА_1 була звільнена з роботи у ЛКП "Львівелектротранс" у зв`язку зі скороченням штату працівників, тому на неї поширюються гарантії, передбачені положеннями частини третьої статті 132 ЖК УРСР. У ОСОБА_1 відсутнє інше житло, а у кімнатах АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Посилається на прецедентну практику Європейського суду з прав людини.
Суди застосовали норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 357/3258/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 493/1942/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 344/18741/14-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/1521/17.
Доводи особи, яка подала відзив
У червні 2020 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. ОСОБА_1 самоправно зайняла спірне житлове приміщення, оскільки вселилась в нього за відсутності для цього належних правових підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 27 серпня 1975 року ОСОБА_3 працювала у трамвайному депо № 2 ЛКП "Львівелектротранс". За місцем праці ОСОБА_3 разом з членами своєї сім`ї: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Сім`я ОСОБА_3 проживала у кімнатах АДРЕСА_1 .
У 2007 році ОСОБА_1, працюючи у ЛКП "Львівелектротранс", зверталась до директора підприємства із заявою про покращення житлових умов, а саме про надання їй кімнати № 31 замість кімнати № 20 по АДРЕСА_2 .
Рішенням комісії по розгляду заяв на поліпшення житлових умов та надання житлових приміщень у гуртожитках ЛКП "Львівелектротранс" від 26 березня 2007 року № 5 ОСОБА_3 надано дозвіл на обмін кімнати № 20 , в якій проживає сім`я останньої, на кімнату АДРЕСА_5 .
Відповідно до попередження директора ЛКП "Львівелектротранс", вказане вище рішення комісії ОСОБА_3 виконано не було, оскільки кімнату № 20 не звільнено.
Рішенням комісії по розгляду заяв на поліпшення житлових умов ЛКП "Львівелектротранс" від 04 серпня 2008 року № 14 скасовано рішення від 26 березня 2007 року про надання кімнати № 31 сім`ї ОСОБА_3, у зв`язку з недотриманням та невиконанням умов житлової комісії.
Відповідно до довідки ЛКП "Львівелектротранс" від 17 лютого 2010 року № 8 ОСОБА_1 працювала у трамвайному депо № 2 з 29 листопада 2000 року по 17 квітня 2008 року.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 05 листопада 2010 року № 1528 змінений статус гуртожитків по АДРЕСА_3, згідно з яким цим приміщенням був наданий статус житлових будинків.
У березні 2012 року зазначений вище будинок з балансу ЛКП "Львівелектротранс" переданий на баланс ЛКП "Центральне". У квартирі № 31 вищевказаного будинку ніхто не зареєстрований, проте вона самовільно заселена ОСОБА_1 .
Відповідно до акту Львівського комунального підприємства "Центральне" від 24 січня 2014 року сім`я ОСОБА_3 займає три кімнати, а саме АДРЕСА_5 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, передбачених законом.
Частиною третьою статті 116 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
Питання про виселення на підставі частини третьої статті 116 ЖК УРСР може ставитися лише в разі встановлення факту самоправного зайняття жилого приміщення (відсутність договору або ордера, а також визнання їх недійсними).
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.