Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 236/3742/18-ц
провадження № 61-3599св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Донецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В.,
Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", правонаступником якого є акціонерне товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця"), про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що з 2005 року по квітень 2016 року
вона працювала у державному підприємстві "Донецька залізниця", яке
у 2016 році було підпорядковане АТ "Укрзалізниця". У період з 15 квітня 2016 року по 17 липня 2017 року вона працювала провідником пасажирського вагону відокремленого підрозділу "Моторвагонного депо Родакове" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіонального підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця".
Наказом відповідача від 17 липня 2017 року № 524/ОС її було звільнено
з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги
у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсації за 28 днів відпустки.
Вказувала, що з нею не було проведено остаточного розрахунку
при звільненні, оскільки у відповідача існує заборгованість із виплати
їй заробітної плати за період роботи з 16 березня по 17 липня 2017 року, яка складає 18 247,70 грн. Крім того, існує заборгованість по заробітній платі
за період роботи з 01 лютого 2016 року по 31 липня 2016 року у сумі 15 093,13 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути
з АТ "Укрзалізниця" на її користь: заборгованість по заробітні платі за період її роботи з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, яка складає 18 247,70 грн; заборгованість по заробітні платі за період її роботи
з 01 лютого 2016 року по 31 липня 2016 року, яка складає 15 093,13 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при її звільненні
у розмірі 48 032 грн, а всього 81 372,83 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області
від 19 листопада 2018 року у складі судді Ткачова О. М. позов
ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 : заборгованість по заробітній платі за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 18 247,70 грн; заборгованість
по заробітній платі за період з 01 лютого 2016 року по 31 липня 2016 року
у розмірі 15 093, 13 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 18 липня 2017 року по 19 жовтня 2018 року,
у розмірі 48 032 грн, а всього - 81 372,83 грн. Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення міського суду мотивовано тим, що відповідач у порушення вимог статті 116 КЗпП України не провів із позивачкою повного розрахунку при
її звільненні, не виплатив їй заборгованість по заробітній платі. У зв`язку
з цим відповідач має сплати позивачці середній заробіток за весь час затримки розрахунку при її звільненні відповідно до вимог статті 117 КЗпП України. При цьому суд першої інстанції критично оцінив посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин, які унеможливили здійснити повний розрахунок з позивачкою, та не взяв до уваги науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня
2018 року № 126/2/21-10.2, так як він не може бути доказом звільнення власника чи уповноваженого ним органу від відповідальності перед найманим працівником, оскільки цей висновок викликає сумнів у його відповідності дійсності і в тому, що він зроблений об`єктивно та неупереджено щодо осіб, яких він стосується та для яких має юридичне значення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" задоволено частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 листопада
2018 року в частині розміру стягнутої заборгованості по заробітній платі змінено. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 16 березня по 17 липня
2017 року у розмірі 12 747, 89 грн з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого 2016 року
по 31 липня 2016 року у розмірі 5 539,06 грн з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 листопада 2018 року в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні
та судового збору скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Укрзалізниця" про стягнення на її користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 48 032 грн та судового збору у розмірі 704,80 грн відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач при звільненні позивачки не провів із нею повного розрахунку, оскільки не виплатив їй заборгованість
по заробітній платі за періоди роботи з 01 лютого 2016 року по 31 липня 2016 року та з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року. Проте, стягуючи на користь позивачки заборгованість по заробітній платі, суд першої інстанції не навів у рішенні відповідних розрахунків, з яких він виходив, визначаючи саме такі суми. А тому суд апеляційної інстанції, врахувавши наявні у справі та неспростовані позивачкою докази про часткову виплату відповідачем заборгованості по заробітній платі, провів розрахунок заборгованості по заробітній платі, стягнувши її на користь позивачки.
Скасовуючи рішення міського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку
при звільненні позивачки та відмовляючи у задоволені цих вимог, апеляційний суд виходив із того, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яким відносно АТ "Укрзалізниця" засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі, за місцем роботи позивачки, є належним
та допустимим доказом, який підтверджує відсутність вини відповідача
у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачкою при її звільненні.
При цьому апеляційний суд послався на правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзіпредставник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 13 травня 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року.
Відкрито касаційне провадження у вищевказаній малозначній справі
з підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та витребувано її матеріали з Краснолиманського міського суду Донецької області.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. Справу за позовом ОСОБА_1
до АТ "Укрзалізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати
та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні призначено до судового розгляду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 11 грудня 2020 року справу передано судді-доповідачеві
у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду попереднього судді-доповідача.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно зменшив заборгованість із заробітної плати, оскільки платіжні відомості не є доказом виплати заробітної плати. Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 має інформаційний характер і не є належним доказом щодо підтвердження форс-мажорних обставин
та, як наслідок, відсутності вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачкою при її звільненні. Крім того, апеляційну скаргу надіслано на його адресу, яка непідконтрольна українській владі, що позбавило його можливості надати обґрунтований відзив на апеляційну скаргу. Також апеляційним судом не повідомлено позивачку про час та місце розгляду справи.
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про передачу вищевказаної справи
на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в якому зазначено, що справа містить виключну правову проблему, оскільки у відповіді Торгово-промислової палати України зазначено про можливість цією організацією надання висновку про дослідження фактичних обставин, що склалися
в господарській діяльності суб`єкта господарювання, а також вплив
на них дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)
та формулювання щодо таких обставин умовиводів, що в свою чергу,
як зазначає Торгово-промислова палата України, не є Сертифікатом,
суди зобов`язані не формально підходити до дослідження документів, що надаються Торгово-промисловою палатою України, а досліджувати
їх в кожному окремому випадку на предмет юридичного змісту документа, проводити детальний аналіз обґрунтованості висновку та його достатності для встановлення відсутності вини відповідача у невиконанні обов`язку, передбаченого частиною першою статті 47, частиною першою статті 83
та статтею 116 КЗпП України, як це передбачено статтею 89 ЦПК України, а також встановлювати чи є особи, що підписали висновок, уповноваженими особами на підписання сертифікатів про настання обставин непереборної сили у розумінні пункту 6.13 Регламенту Торгово-промислової палати України та з`ясовувати відомості про внесення висновку до відповідного Реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин. Вирішення означених правових проблем має важливе значення для розвитку права
та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки забезпечує дотримання балансу інтересів у сфері господарських, цивільних
та адміністративних відносин, учасниками яких є взаємодія між суб`єкти господарювання та працівниками чиї конституційні права можуть порушуватися сумнівними доказами та хибними висновками судів попередніх інстанцій.
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшло пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, в якому зазначено,
що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України
від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 не є сертифікатом у розумінні
статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44 (5).
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 2005 року по квітень 2016 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з державним підприємством "Донецька залізниця", яке
у 2016 році було підпорядковано АТ "Укрзалізниця". ОСОБА_1 продовжила трудові відносини з АТ "Укрзалізниця".
У період з 15 квітня 2016 року по 17 липня 2017 року ОСОБА_1 працювала провідником пасажирського вагону відокремленого підрозділу "Моторвагонного депо Родакове" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіонального підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії" Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця".
Наказом АТ "Укрзалізниця" від 17 липня 2017 року № 524/ОС
ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України,
з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсації 28 днів відпустки.
Наказом начальника Луганської дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 13 березня 2017 року № 55-ДН встановлено простій працівникам виробничого підрозділу "Родаківське моторвагонне депо" з оплатою 2/3 встановленого посадового окладу.
Згідно з індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України
про застраховану особу виплата заробітної плати ОСОБА_1 мала місце: у січні 2016 року у сумі 3 406,23 грн.; у липні 2016 року у сумі
2 858,63 грн; у серпні 2016 року у сумі 3 803,95 грн; у вересні 2016 року у сумі 3 922,04 грн; у жовтні 2016 року у сумі 4 720,11 грн; у листопаді 2016 року
у сумі 3 420,04 грн; у грудні 2016 року у сумі 4 056,89 грн.Інформація про виплату заробітної плати ОСОБА_1 з квітня по липень 2017 року відсутня, у березні 2017 року їй було виплачено 3 348,48 грн (а. с. 24-26).
Згідно з журналу обліку виходу провідників пасажирських вагонів на роботу з 16 по 31 березня 2017 року; з 01 по 30 квітня 2017 року; з 01 по 31 травня 2017 року; з 01 по 30 червня 2017 року; з 01 по 17 липня 2017 року ОСОБА_1 проставлені виходи на роботу, що відповідає вимогам наказу начальника Луганської дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 13 березня 2017 року
№ 55-ДН щодо встановлення простою працівникам виробничого підрозділу "Родаківське моторвагонне депо" з оплатою 2/3 посадового окладу
та обов`язковим виходом на роботу.
Відповідно до передавальної відомості за заробітною платою з державного підприємства "Донецька залізниця" до ПАТ "Укрзалізниця" заборгованість перед ОСОБА_1 за заробітною платою становила 9 673,06 грн. Згідно з платіжних відомостей від 09 лютого 2017 року № 25 та від 07 березня
2017 року № 316 про виплату заробітної плати за лютий-червень 2016 року ОСОБА_1 виплачено 2 067 грн та другу частину за цей же період у сумі 2 067 грн.
Згідно з наданих позивачкою розрахункових листів нарахована заробітна плата за лютий 2016 року становить 3 189,97 грн, за березень 2016 року - 2 964,02 грн, за квітень 2016 року - 3 108,07 грн, за травень 2016 року - 3 080,08 грн, за червень 2016 року - 2 144, 65 грн, за липень 2016 року - 606,34 грн; за період з березня по липень 2017 року нарахована заробітна плата становить: березень - 3 573,48 грн, квітень - 796,39 грн.
Згідно з довідки з розрахунком оплати простою за підписом посадових осіб "Родаківське моторвагонне депо" за час простою позивачці нараховано за травень - 2 153,33 грн, червень - 2 153,33 грн, липень - 1 151,78 грн.
Довідкою-розрахунком оплати вихідної допомоги визначено вихідну допомогу у сумі 3 659,54 грн.
При звільненні вказані суми позивачці не виплачені.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального
та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків
не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної
інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18-ц (провадження № 61-48088сво18) зазначено, що: "зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою
є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє
від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати