Постанова
Іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 755/6962/19
провадження № 61-3541св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору від 02 серпня 2013 року № 50009762, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті").
Позов обґрунтовано тим, що 02 серпня 2013 року між ним та ТОВ "Порше Мобіліті" укладено кредитний договір № 50009762, відповідно до якого він отримав кредит у сумі 257 421,18 грн, еквівалент суми кредиту в доларах США - 31 600,93 доларів США, зі сплатою 9,90 % річних за користування кредитом строком на 60 місяців та повинен був сплачувати щомісячний платіж у розмірі 669,97 доларів США.
Позивач стверджував, що останній платіж на погашення заборгованості здійснив 06 червня 2017 року, відповідно до графіку було сплачено 578 760,91 грн, що у еквіваленті складає 21 539,29 доларів США, однак з 19 січня 2015 року він почав отримувати рахунки з сумами, які не відповідали офіційному курсу Національного банку України (далі - НБУ), на його заперечення щодо безпідставного завищення курсу валюти він отримав відповідь, в якій відповідач спростував даний факт.
Також позивач посилався на те, що відповідач продовжував виставляти рахунки за курсом долара США, який не відповідав жодному курсу національної валюти, що був встановлений у той період, та нарахував 54 094, 44 грн штрафних санкцій відповідно до пункту 8.2 кредитного договору.
Позивач вважав, що умови кредитного договору та графіку погашення платежів, що передбачають погашення кредиту в еквіваленті іноземної валюти - доларах США, ставлять його у вкрай невигідне становище по відношенню до відповідача та порушує принцип рівності сторін у договірних зобов`язаннях; пункти 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 3.1 Загальних умов кредитування є несправедливими та суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки дані умови договору встановлюють вимогу щодо сплати щомісячних платежів з прив`язкою до обмінного курсу валюти на день здійснення платежів, а тому повинні розглядатися як нікчемні. Крім того, ТОВ "Порше Мобіліті" не надало детальну, своєчасну інформацію про послугу, що є предметом додаткової угоди до кредитного договору, що позбавило позивача можливості належним чином оцінити властивості такої послуги та можливі негативні наслідки.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що договір споживчого кредиту укладено у письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач ознайомив позивача з орієнтовною сукупною вартістю кредиту, реальною процентною ставкою; у додатках до договору кредиту "Загальні умови кредитування" та "Графік погашення кредиту", які підписані позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" судові витрати у сумі 10 800,00 грн.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, зазначивши, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними, дійшов висновку, що у спірному договорі таких положень не існує, а визначення щомісячних платежів у еквіваленті до долара США не можна розцінювати несправедливими у розумінні статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Судом установлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу всю необхідну інформацію про умови надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору, правильно застосувавши вимоги статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним кредитний договір.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що:
- суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду України у справі № 405/2286/15-ц, викладений у постанові від 22 листопада 2017 року;
- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначив в обґрунтування такого рішення безліч норм, але не звернув увагу на Закон України "Про захист прав споживачів", внаслідок чого зробив висновки, які не відповідають обставинам справи";
- пункти 1.3, 1.3., 1.3.2 Загальних умов кредитування є такими, що вводять в оману, оскільки у такий спосіб позбавляють споживача можливості знати, через комерційну таємницю, "обмінний курс безготівкових операцій" комерційного банку ПАТ "КІБ Креді Агріколь Банк" та дають можливість ТОВ "Порше Мобіліті" завищувати розмір чергового платежу за кредитом, що в свою чергу збільшує вартість кредиту;
- умови укладеного між сторонами кредитного договору є несправедливими, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, завдають шкоди споживачеві, що також підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15;
- оспорюваний договір є складним та має багато відсилочних пунктів, що ускладнює його сприйняття, позивач не є фахівцем в області фінансових та економічних знань, йому як споживачу на момент укладення договору об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору фінансової послуги із запропонованих на ринку, а також для оцінки договору з відповідачем щодо придбання у нього послуги на підставі кредитного договору, який мав стандартну форму;
- формула визначення грошового еквіваленту ціни автомобіля та кредитних платежів в доларах США є такою, що є несправедливою для позивача, оскільки у такий спосіб відповідач має можливість збільшити розмір кредитних платежів за рахунок курсової різниці між курсом валюти НБУ та курсом валюти комерційних банків.
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі від ТОВ "Порше Мобіліті", в яких відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, оскаржувані судові рішення - залишити без змін, а у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позову, застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову у зв`язку з її пропуском
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи № 755/6962/19 із Дніпровського районного суду міста Києва та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2020 року матеріали справи № 755/6962/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанційустановлено, що 02 серпня 2013 року між сторонами укладено кредитний договір № 50009762, за умовами якого позивач отримав кредит у сумі 257 421,18 грн, що еквівалентно 31 600,93 доларам США, строком на 60 місяців зі сплатою процентної ставки у розмірі 9,90 %, яка є змінною відповідно до статті 2.3 Загальних умов кредитування, для придбання автомобіля.
Договір складається із кредитного договору, Загальних умов кредитування та графіку погашення кредиту, які підписані сторонами.
Відповідно до умов кредитного договору усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування.
Згідно з підпунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей.
Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти за безготівковими операціями, чинного станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка, та обмінного курсу за безготівковими операціями, станом на робочий день, що передував дню укладенню кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягають сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. При цьому сума основної заборгованості за кредитним договором відображається в рахунках, наданих компанією, в українських гривнях відповідно до встановленого сторонами еквіваленту в іноземній валюті за обмінним курсом іноземної валюти за безготівковими операціями станом на робочий день, що передує дню укладення кредитного договору. Сторони погоджуються, що розрахункова сума процентів за відповідний період, після врахування позитивного або від`ємного значення курсової різниці, як зазначено вище, а також сума процентів, що підлягає сплаті за такий період, не можуть мати від`ємне значення.
Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше, ніж на 2 %, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником.
Кредитний договір (разом з графіком погашення кредиту та Загальними умовами кредитування, що є його невід`ємною частиною) підписаний сторонами, містить детальний опис його предмету (умови, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, строк дії договору, врегулювання спорів та інше). В момент підписання кредитного договору позивач отримав його примірник.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.