Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 754/13238/15-ц
провадження № 61-14450св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Грошова Світлана Василівна, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк"(далі - ПАТ "УПБ") звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства Мале приватне підприємство "ВІАС" (далі - ПП МПП "ВІАС"), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 28 грудня 2010 року між ним та ПП МПП "ВІАС" було укладено договір про надання кредиту № 357 (далі - Кредитний договір) з подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 1 000 000 грн для оплати приватизації нежилого приміщення з кінцевим терміном повернення до 25 грудня 2015 року. У зв`язку з неналежним виконанням ПП МПП "ВІАС" своїх зобов`язань за вказаним договором станом на 27 серпня 2015 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 967 176 грн, з яких: 162 010 грн - тіло кредиту, 443 000 грн - прострочене тіло кредиту, 20 604,23 грн - проценти, 237 494,51 грн - прострочені проценти, 104 067,26 грн - пеня. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором 28 грудня 2010 року між ПАТ "УПБ" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені договори поруки №№ 357-1, 357-2, 357-3 (далі - Договори поруки), за якими кожен з поручителів зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки. Враховуючи викладене, ПАТ "УПБ" просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
У серпні 2016 року ОСОБА_3 подала до суду клопотання, в якому, посилаючись на те, що 28 травня 2015 року між ПАТ "УПБ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (далі - ТОВ "ФК Аурум Фінанс") було укладено договір про відступлення прав вимоги за вищевказаними кредитним та забезпечувальними договорами, а 02 липня 2015 року за таким же правочином ТОВ "ФК Аурум Фінанс" відступило права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014" (далі - ТОВ "Гурман 2014"), просила залучити вказані товариства до участі у справі як третіх осіб.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року клопотання ОСОБА_3 задоволено, залучено ТОВ "ФК Аурум Фінанс" та ТОВ "Гурман 2014" до участі у справі як третіх осіб.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог до ПП МПП "ВІАС" закрито у зв`язку з тим, що позовні вимоги до юридичної особи про стягнення заборгованості не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
У жовтні 2016 року ПАТ "УПБ" подало до суду клопотання, в якому, посилаючись на те, що на підставі постанови Національного банку України (далі - НБУ) від 28 травня 2015 року № 348 "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було прийнято рішення від 28 травня 2015 року № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" та розпочато процедуру виведення банку з ринку, просило залучити Фонд до участі у справі як третю особу.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року клопотання ПАТ "УПБ" задоволено, залучено Фонд до участі у справі як третю особу.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року у складі судді Лісовської О. В. позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "УПБ" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 967 176 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для солідарного стягнення з поручителів заборгованості за Кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. У спірних правовідносинах не відбулася заміна кредитора, оскільки укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" договір про відступлення прав вимоги від 28 травня 2015 року є нікчемним з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ "УПБ" відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, визначених законом. Суд першої інстанції правильно встановив, що в силу приписів статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" договір про відступлення прав вимоги від 28 травня 2015 року є нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Разом з тим місцевий суд не дав належної оцінки тій обставині, що 02 липня 2015 року між ТОВ "ФК Аурум Фінанс" та ТОВ "Гурман 2014" було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ "Гурман 2014" набуло прав нового кредитора за вищевказаними кредитним та забезпечувальними договорами. ПАТ "УПБ" не було стороною вказаного правочину, а тому він не може бути визнаний нікчемним на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Оскільки презумпція правомірності договору від 02 липня 2015 року не спростована, зокрема відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання його недійсним, і банк не надав доказів того, що він в порядку реституції відновив своє право вимоги до відповідачів, то звернення до суду з цим позовом є передчасним. Крім того, згідно з довідкою ТОВ "Гурман 2014" від 20 січня 2016 року № 1/2001/2016 ПП МПП "ВІАС" повністю виконало свої зобов`язання за Кредитним договором. Оскільки основне зобов`язання припинилося у зв`язку з його виконанням, то припиненою є і порука відповідачів.
Постановою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "УПБ" Пантіної Л. О., подану у квітні 2017 року, залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року - без змін.
У листопаді 2017 року Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "УПБ" Пантіна Л. О. подала до суду апеляційної інстанції заяву про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 361 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час подання заяви (далі - ЦПК України 2004 року)).
Заява обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2017 року, у справі № 910/4589/17 позов ПАТ "УПБ" до ТОВ "ФК Аурум Фінанс", ТОВ "Гурман 2014", треті особи: Фонд, НБУ, ПП МПП "ВІАС", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я., про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язання повернути документи, задоволено частково. Зокрема, визнано недійсним нікчемний правочин - договір про відступлення прав вимоги від 28 травня 2015 року, укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2015 року, укладений між ТОВ "ФК Аурум Фінанс" та ТОВ "Гурман 2014"; зобов`язано ТОВ "Гурман 2014" повернути ПАТ "УПБ" оригінали Кредитного договору та Договорів поруки з усіма змінами і доповненнями. Вважає, що встановлені вказаними судовими рішеннями обставини є нововиявленими, оскільки на час ухвалення рішення Апеляційним судом міста Києва від 22 березня 2017 року заявнику не було і не могло бути відомо про підтвердження господарським судом факту недійсності нікчемного договору про відступлення прав вимоги від 28 травня 2015 року та недійсності договору про відступлення права вимоги від 02 липня 2015 року. Відсутність доказів застосування реституції за наслідками укладення нікчемного правочину та відсутність рішення суду про визнання недійсним договору було підставою для скасування апеляційним судом рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року, ухваленого в цій справі.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2018 року в задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "УПБ" Пантіної Л. О. про перегляд рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року у зв`язку з нововиявленими обставинами відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилалася заявник, не є нововиявленими в розумінні статті 361 ЦПК України 2004 року. Як вбачається зі змісту рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року підставою для скасування рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року слугувало те, що презумпція правомірності договору від 02 липня 2015 року не спростована, зокрема відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання його недійсним, і банк не надав доказів того, що він в порядку реституції відновив своє право вимоги до відповідачів. Разом з тим подальше звернення ПАТ "УПБ" до господарського суду з позовом про визнання недійсним нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 28 травня 2015 року, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 02 липня 2015 року та зобов`язання ТОВ "Гурман 2014" вчинити певні дії, є обставиною, що виникла після ухвалення судового рішення, про перегляд якого просить заявник. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У березні 2018 року ПАТ "УПБ", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації Грошова С. В., подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, а саме: скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що прийняття господарським судом рішення у справі № 910/4589/17 після ухвалення Апеляційним судом міста Києва рішення в цій справі ніяким чином не впливає на момент недійсності правочину. Отже, обставини щодо недійсності правочину існували на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, однак заявнику не було і не могло бути відомо, що їх недійсність підтвердять господарські суди.
У травні 2018 року ОСОБА_2, а в червні 2018 року - ОСОБА_3 подали заперечення на касаційну скаргу, в яких просили відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду міста Києва.
16 травня 2018 року справа № 754/13238/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Під час розгляду справи по суті судом апеляційної інстанції встановлено, що: