Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 712/508/19
провадження № 61-21771св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 31 травня 2019 року у складі судді Токової С. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі - ПАТ "Черкасиобленерго") про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з 30 квітня 2015 року він працював на посаді першого заступника голови правління ПАТ "Черкасиобленерго". Наказом відповідача від 05 квітня 2017 року № 153-п/тз він був звільнений із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме у зв`язку з втратою печатки товариства. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки до його трудових обов`язків не входило зберігання печатки товариства, яка була передана йому на зберігання, а через декілька днів ним була повернута виконуючій обов`язки голови правління ОСОБА_2 . Тому підстави для його звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов`язків були відсутні. Він не мав можливості надати письмові пояснення, оскільки про звільнення з роботи дізнався вже після прийняття наказу про звільнення. Крім того, факт невиконання трудових обов`язків (з якими відповідач пов`язує звільнення його з роботи) мав місце під час його тимчасової непрацездатності, що унеможливлювало виконання ним роботи за трудовим договором з поважних причин і звільняло його від виконання трудових обов`язків, обумовлених контрактом, та відповідальності за їх невиконання. Оскільки він не отримував копію наказу про звільнення і трудова книжка йому не видавалася, то позовна давність ним не пропущена. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати вищевказаний наказ про звільнення; поновити його на роботі; стягнути з ПАТ "Черкасиобленерго" на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 636 032,44 грн.
У відзиві на позовну заяву ПАТ "Черкасиобленерго" заперечило проти позову та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що 25 березня 2017 року ОСОБА_1 безпідставно виніс за територію товариства і передав печатку товариства ОСОБА_2, яка є підозрюваною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2017 року у справі № 757/15638/17-к була відсторонена від посади виконуючої обов`язки голови правління ПАТ "Черкасиобленерго". Своїми діями позивач порушив вимоги наказу ПАТ "Черкасиобленерго" від 08 грудня 2016 року № 753, який забороняє передавати печатки особам, що не мають відношення до їх використання, та виносити печатки за межі службових приміщень і за територію товариства. Саме вказане грубе одноразове порушення трудових обов`язків стало підставою для звільнення позивача. Доводи позивача про те, що він не мав можливості надати письмові пояснення, є безпідставними, оскільки за фактом зникнення оригіналу статуту та печатки товариства в ході службового розслідування 29 та 31 березня 2017 року він надавав письмові пояснення, в яких визнав, що передав печатку і статут товариства ОСОБА_2 . Крім цього, ОСОБА_1 був присутній на нараді, яка проводилася 05 квітня 2017 року з 07 год. 30 хв., під час якої його було повідомлено про прийняте керівництвом ПАТ "Черкасиобленерго" рішення про звільнення з роботи за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Позивач не поінформував товариство про свою тимчасову непрацездатність у період з 05 по 24 квітня 2017 року та не пред`явив ПАТ "Черкасиобленерго" листок непрацездатності. Крім того, актом про відсутність ОСОБА_1 на роботі підтверджено той факт, що 05 квітня 2017 року близько 08 год. 35 хв. він самовільно, без попередження керівництва, залишив територію ПАТ "Черкасиобленерго" та не з`явився до кінця робочого дня, тобто до 16 год. 45 хв., чим грубо порушив правила внутрішнього трудового розпорядку, не скористався своїм правом на ознайомлення з наказом про звільнення і не отримав трудову книжку з відповідним записом про звільнення.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 31 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Сукупність наявних в матеріалах справи доказів підтверджує факт грубого порушення позивачем трудових обов`язків, у зв`язку з чим його звільнення за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України є законним.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 31 травня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 31 травня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі доказів і не звернули уваги на те, що на час передачі ним печатки ПАТ "Черкасиобленерго" ОСОБА_2 остання була виконуючою обов`язки голови правління цього товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25 березня 2017 року. Він не був обізнаний з тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2017 року у справі № 757/15638/17-к ОСОБА_2 була відсторонена від посади виконуючої обов`язки голови правління ПАТ "Черкасиобленерго", оскільки вказане судове рішення направлено судом лише 29 березня 2017 року, а оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 30 березня 2017 року. В наказі відповідача від 05 квітня 2017 року № 153-п/тз відсутня вказівка про чітку причину його звільнення, а суди не встановили факту наявності в його діях одноразового грубого порушення трудових обов`язків, не з`ясували, чи входило до його трудових обов`язків зберігання статуту та печатки ПАТ "Черкасиобленерго". Оскільки в його діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення, то відповідач не мав підстав для його звільнення з посади першого заступника голови правління ПАТ "Черкасиобленерго". Крім того, в період з 05 по 24 квітня 2017 року він перебував на лікарняному, тому його звільнення з роботи відбулося з порушенням вимог частини третьої статті 40 КЗпП України. Висновки судів про те, що ПАТ "Черкасиобленерго" не могло знати про його тимчасову непрацездатність в день звільнення, спростовуються актом про відсутність на роботі, згідно з яким він був відсутній на роботі 05 квітня 2017 року з 08 год. 35 хв. до 16 год. 45 хв. без будь-якого попередження свого безпосереднього керівника та без зазначення поважних причин. Тому його відсутність на робочому місці більше трьох годин 05 квітня 2017 року могла стати причиною звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто за прогул.
У січні 2020 року ПАТ "Черкасиобленерго" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Соснівського районного суду міста Черкаси.
04 лютого 2020 року справа № 712/508/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен встановити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. Грубість порушення трудових обов`язків визначається характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.
Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості.
Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, яка є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне "керування" роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих тощо.
Судами встановлено, що наказом від 30 квітня 2015 року № 121-п ОСОБА_1 було прийнято на посаду першого заступника голови правління ПАТ "Черкасиобленерго".
Згідно з наказом ПАТ "Черкасиобленерго" від 08 грудня 2016 року № 753 "Про перевірку наявності і порядку використання печаток і штампів" наказано першому заступнику голови правління, директорам за напрямками, начальникам відокремлених структурних підрозділів, начальникам служб та відділів, які безпосередньо підпорядковані голові правління, відповідно до організаційної структури товариства вжити невідкладних організаційних та контрольних заходів, зокрема заборонити передачу печаток і штампів особам, які не мають відношення до їх використання, наносити відбитки печаток і штампів на незаповнені бланки та чисті аркуші, виносити печатки за межі службових приміщень, територій (дозволяється виносити тільки у виняткових випадках і лише з дозволу керівника підрозділу).
Факт перебування печатки ПАТ "Черкасиобленерго" у першого заступника голови правління ОСОБА_1 підтверджується наявною в матеріалах справи пояснювальною запискою інженера відділу договірних відносин ПАТ "Черкасиобленерго" Шулдик О. С., яка в межах наданих їй повноважень використовувала печатку товариства для засвідчення підписів посадових осіб на документах. Печатка видавалася їй особисто першим заступником ОСОБА_1 та була повернута йому 24 березня 2017 року о 16 год. 00 хв.