Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 2-19/11
провадження № 61-15467св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Київська міська рада,
треті особи: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, який діє у власних інтересах, а також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, ОСОБА_12, яка діє у власних інтересах, а також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,
за об`єднаним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Київська міська рада,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_11, ОСОБА_12, яка діє в інтересах ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_17 - адвоката Оплачка Віталія Олексійовича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року у складі судді Зарицької Ю. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 рокуу складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2006 року ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_7, територіальної громади Подільського району міста Києва, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" про припинення права власності внаслідок знищення майна, зняття його з реєстрації та зміну розміру часток права власності на майно (домоволодіння), посилаючись на те, що домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складалося з трьох будинків за АДРЕСА_2, АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить на праві власності: ОСОБА_5 - 1/8 частка, ОСОБА_1 - 1/8 частка, ОСОБА_2 - 1/30 частка; ОСОБА_3 - 1/30 частка; ОСОБА_4 - 1/30 частка; ОСОБА_22 - 1/16 частка, ОСОБА_23 - 1/16 частка; ОСОБА_6 - 1/32 частка, ОСОБА_20 - 1/32 частка, ОСОБА_24 - 1/32 частка, ОСОБА_20 - 1/32 частка, ОСОБА_7 - 1/8 частка, ОСОБА_25 - 1/8 частка; ОСОБА_21 - 1/8 частка. Частину домоволодіння, яку займали ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_20, ОСОБА_7, ОСОБА_25, ОСОБА_21 було знищено. Співвласники ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 померли, однак про наявність спадкоємців нічого не відомо. Враховуючи викладене, позивачі просили припинити права власності ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_24, ОСОБА_20, ОСОБА_7, ОСОБА_25, ОСОБА_21 та змінити розміри часток у праві власності на спірне домоволодіння позивачів, а саме ОСОБА_5 з 1/8 частки, ОСОБА_1 з 1/8 частки, ОСОБА_2 з 1/30 частки, ОСОБА_3 з 1/30 частки, ОСОБА_4 з 1/30 частки відповідно до часток, які будуть визначені судовою техніко-будівельною експертизою.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без розгляду за її заявою.
Ухвалами Подільського районного суду міста Києва від 12 квітня 2011 року, внесеними в журнал судового засідання, ОСОБА_1 залучено до участі у справі як третю особу, а також прийнято її позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Київської міської ради, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", треті особи: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, про припинення права власності внаслідок знищення майна, зміну розміру часток права власності на домоволодіння, припинення права спільної часткової власності та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 були залишені без розгляду за заявою ОСОБА_2, який діяв у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 залишено без розгляду за його письмовою заявою.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово уточнювала позовні вимоги, остаточно зазначила відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Київську міську раду, третіми особами - Подільську районну у місті Києві державну адміністрацію, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10, який діє у власних інтересах, а також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, ОСОБА_12, яка діє у власних інтересах, а також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, та просила: припинити право власності ОСОБА_25 на 1/8 частку домоволодіння АДРЕСА_1, що зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності, виданого Міським житловим управлінням 29 липня 1946 року за № 158, на підставі рішення Київського окружного суду від 25 квітня 1928 року, у зв`язку з конструктивним знищенням; припинити право власності ОСОБА_22, ОСОБА_23 в рівних долях на 1/8 частку вказаного домоволодіння, що зареєстровано на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори 16 червня 1962 року за № 8456, у зв`язку з конструктивним знищенням; припинити право власності ОСОБА_6 , ОСОБА_24, ОСОБА_20, ОСОБА_20 в рівних долях на 1/8 частку вказаного домоволодіння, що зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою 11 січня 1973 року № 2-76, у зв`язку з конструктивним знищенням; припинити право власності ОСОБА_7 на 1/8 частку вказаного домоволодіння, що зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою 27 червня 1974 року № 3-1200, у зв`язку з конструктивним знищенням; припинити право власності ОСОБА_5 на 1/8 частку вказаного домоволодіння, що зареєстровано на підставі договору дарування, посвідченого 05 квітня 1978 року № 5Дн-5291, у зв`язку з конструктивним знищенням; припинити право власності ОСОБА_21 на 1/8 частку вказаного домоволодіння, що зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою 07 березня 1991 року № 7н-4423, дублікат якого виданий 25 червня 2007 року, у зв`язку з конструктивним знищенням; змінити розмір її частки у праві спільної часткової власності на вказане домоволодіння з 1/8 на 566/1003; змінити розмір частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вказане домоволодіння з 1/10 на 437/1003; виділити їй в натурі житловий будинок літера "А" загальною площею 39,50 кв. м, житловою площею 30 кв. м, що складається з коридора площею 3,4 кв. м, кладової площею 0,9 кв. м, кухні площею 5,2 кв. м та двох житлових кімнат площею 14,9 кв. м та 15,1 кв. м відповідно, і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; виділити їй в натурі житловий будинок літера "Б" загальною площею 17,1 кв. м, житловою площею 9,4 кв. м, що складається з тамбура площею 1,4 кв. м, кухні площею 6,3 кв. м, житлової кімнати площею 9,4 кв. м, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_11, ОСОБА_12, яка діє в інтересах ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_19 , про визнання права власності на житлове приміщення, посилаючись на те, що вона є співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається з трьох будинків, позначених на плані літерами "А" (№ 22), "Б" (№ 22-А ), "В" (№ 24). З 1933 року вона проживає за цією адресою в будинку АДРЕСА_2 . ОСОБА_22 та ОСОБА_23 в рівних долях належала 1/8 частка вказаного домоволодіння і вони займали квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 (7) будинку АДРЕСА_3 . У 1975 році в будинку АДРЕСА_3 сталася пожежа, внаслідок якої цей будинок був істотно пошкоджений, але не знищений повністю, після чого особи, які проживали в ньому, переїхали в інші місця проживання. Оскільки квартири АДРЕСА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_7 після пожежі не були відбудовані, то в подальшому в технічних паспортах номер квартири 9 було змінено на 7. Вона частково відновила квартиру АДРЕСА_8 та за згодою колишніх сусідів почала відкрито користуватися нею, підтримувала її в належному технічному стані. ОСОБА_23 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а ОСОБА_22 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після їх смерті ніхто спадщину не прийняв та не заявляв своїх прав на будинок. Відумерлою спадщина ОСОБА_22 та ОСОБА_23 також не визнавалася. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 17,1 кв. м, що складається з тамбура площею 1,4 кв. м, кухні площею 6,3 кв. м, житлової кімнати площею 9,4 кв. м, в будинку, позначеному в технічному паспорті літерою "Б" (№ НОМЕР_1 ), який знаходиться по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 30 червня 2016 року вищевказані два позови ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року позов задоволено. Припинено право власності: - ОСОБА_25 на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_1, що зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності, виданого Міським житловим управлінням 29 липня 1946 року за № 158, на підставі рішення Київського окружного суду від 25 квітня 1928 року, у зв`язку з конструктивним знищенням; - ОСОБА_22, ОСОБА_23 на 1/8 частину в рівних долях домоволодіння АДРЕСА_1, що зареєстровано на підставі договору дарування, посвідченого Четвертою Київською державною нотаріальною конторою 16 червня 1962 року за № 8456, у зв`язку з конструктивним знищенням; - ОСОБА_6, ОСОБА_24, ОСОБА_20, ОСОБА_20 на 1/8 частину в рівних долях домоволодіння АДРЕСА_1, що зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою 11 січня 1973 року № 2-76, у зв`язку з конструктивним знищенням; - ОСОБА_7 на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_1, що зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою 27 червня 1974 року № 3-1200, у зв`язку з конструктивним знищенням; - ОСОБА_5 на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_1, що зареєстровано на підставі договору дарування, посвідченого 05 квітня 1978 року за № 5Дн-5291, у зв`язку з конструктивним знищенням; - ОСОБА_21 на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_1, що зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою 07 березня 1991 року № 7н-4423, дублікат якого виданий 25 червня 2007 року, у зв`язку з конструктивним знищенням. Визнано право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 17,1 кв. м, що складається з тамбура площею 1,4 кв. м, кухні площею 6,3 кв. м, жилої кімнати площею 9,4 кв. м в будинку, позначеному в технічному паспорті літерою "Б" (№ 22-А ) в домоволодінні АДРЕСА_1 . Змінено розмір частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1 з 1/8 частини на 566/1003 частин. Змінено розмір частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_1 з 1/10 частини на 437/1003 частин. Виділено ОСОБА_1 в натурі житловий будинок літера "А" загальною площею 39,50 кв. м, житловою площею 30 кв. м, що складається з коридору площею 3,4 кв. м, кладової площею 0,9 кв. м, кухні площею 5,2 кв. м, та двох житлових кімнат площею 14,9 кв. м та 15,1 кв. м відповідно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Виділено ОСОБА_1 в натурі житловий будинок літера "Б", загальною площею 17,1 кв. м, житловою площею 9,4 кв. м, що складається з тамбура площею 1,4 кв. м, кухні площею 6,3 кв. м, жилої кімнати площею 9,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що фактичними співвласниками спірного нерухомого майна, що знаходиться в домоволодінні по АДРЕСА_1, яке залишилося незруйнованим, є: ОСОБА_1, яка займає квартиру № 4 загальною площею 39,50 кв. м в будинку літера "А" (№ 22) та квартиру АДРЕСА_10 ; ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які займають квартиру АДРЕСА_11 . Інші співвласники вказаного довомолодіння, а саме: ОСОБА_25, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_20, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 померли і їх частки у праві спільної часткової власності на це домоволодіння ніхто не успадкував. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення права власності вказаних осіб на спірне домоволодіння підлягають задоволенню як з підстав часткового знищення цього домоволодіння, так і з підстав невиявлення спадкоємців їх померлих співвласників. З 1975 року позивач користується приміщеннями загально площею 56,6 кв. м, а ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - приміщеннями загально площею 43,7 кв. м. Оскільки право власності частини співвласників припинено, а частки інших співвласників, право власності яких не було припинено, збільшилися, то суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про зміну розміру часток у праві власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 та виділення їй в натурі житлового будинку літера "А" (№ 22) та частини житлового будинку літера "Б" (№ 22-А), що залишилася після пожежі та була частково відновлена позивачем, якими вона фактично користується.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_17 залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
19 серпня 2019 року представник ОСОБА_17 - адвокат Оплачко В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів і не звернули уваги на те, що в будинку літера "А" (№ 22) по АДРЕСА_1, окрім ОСОБА_1, проживає також ОСОБА_17 (у квартирі № 3 ), яка була дружиною померлого ОСОБА_21 . Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди послалися на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 16 серпня 2007 року № 11612/7283/07 та на висновок додаткової будівельно-технічної експертизи від 17 лютого 2012 року № 5010/11-42, складені Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, однак не врахували, що в будинку літера "А" (№ 22) експертами оглядалася квартира АДРЕСА_13, і цими висновками підтверджено, що квартири в будинку літера "А" (№ 22) знаходяться в непридатному стані, а не знищені. Позивач не надала доказів відкритого, безперервного та добросовісного користування спірним домоволодінням, тому суди дійшли помилкового висновку про задоволення позову та визнання за позивачем права власності на вказане домоволодіння за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім того, апеляційний суд розглянув справу за відсутності доказів належного повідомлення всіх її учасників.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Подільського районного суду міста Києва та зупинено дію рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
06 вересня 2019 року справа № 2-19/11 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з трьох будинків, позначених на плані літерами "А" (№ 22), "Б" (№ 22-А), "В" (№ 24).
Листом Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" від 18 лютого 2011 року № 8132 повідомлено, що станом на 16 лютого 2011 року право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано:
- 1/8 частка за ОСОБА_25 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Міським житловим управлінням 29 липня 1946 року за № 158, на підставі рішення Київського окружного суду від 25 квітня 1928 року;
- 1/8 частка за ОСОБА_22, ОСОБА_23 в рівних долях на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори 16 червня 1962 року за № 8456;
- 1/8 частка за ОСОБА_6, ОСОБА_24, ОСОБА_20, ОСОБА_20 в рівних долях на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою 11 січня 1973 року № 2-76;
- 1/8 частка за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою 27 червня 1974 року № 3-1200;
- 1/8 частка за ОСОБА_5 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 05 квітня 1978 року за № 5Дн-5291;
- 1/8 частка за ОСОБА_21 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою 07 березня 1991 року № 7н-4423, дублікат якого виданий 25 червня 2007 року;
- 1/8 частка за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою Київською державною нотаріальною конторою 15 березня 1997 року № 5-1193;
- 1/10 частка за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних долях на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 травня 2001 року.
Між співвласниками вищевказаного домоволодіння був установлений такий порядок користування ним:
- в будинку АДРЕСА_14 проживали ОСОБА_6, ОСОБА_24, ОСОБА_20, ОСОБА_20 ; у квартирі АДРЕСА_15 проживав ОСОБА_5 зі своєю сім`єю; у квартирі АДРЕСА_12 проживав ОСОБА_21 ; у квартирі АДРЕСА_9 проживала ОСОБА_1, яка проживає в ній і на час розгляду справи;
- в будинку АДРЕСА_14 проживали ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ; у квартирі АДРЕСА_15 проживав ОСОБА_25 ;
- в будинку АДРЕСА_16 проживали ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який проживає в ній і на час розгляду справи; у квартирі АДРЕСА_15 проживала ОСОБА_7
Співвласники домоволодіння по АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_25 (ІНФОРМАЦІЯ_8 року), ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_9 року), ОСОБА_23 (ІНФОРМАЦІЯ_10 року), ОСОБА_24 (ІНФОРМАЦІЯ_11 року), ОСОБА_20 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_20 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та ОСОБА_21 (ІНФОРМАЦІЯ_12 року) померли і їх частки у праві спільної часткової власності на це домоволодіння ніхто не успадкував.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 16 серпня 2007 року № 11612/7283/07, складеним експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в домоволодінні АДРЕСА_1 знаходяться в непридатному стані (зруйновані): в будинку "А" - квартира АДРЕСА_17 ), площею 15,9 кв. м; в будинку "В" квартира № 2 (6) площею 36,1 кв. м.
За висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 17 лютого 2012 року № 5010/11-42, складеним експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, сумарна площа приміщень, розташованих у будинках під літерами "А", "Б", "В" по АДРЕСА_1, складає 100,3 кв. м.
Виходячи з фактичного користування будівлями, що склалося з 1975 року, ОСОБА_1 користується приміщеннями домоволодіння АДРЕСА_1 площею 56,6 кв. м, а ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - приміщеннями площею 43,7 кв. м.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За приписами пунктів 4, 11 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі: знищення майна; смерті власника.
Згідно зі статтею 349 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник за своїм бажанням має право визначити фактичну та юридичну долю речі. Знищення майна належить до таких способів припинення права власності, коли власник за своїм бажанням, добровільно припиняє своє право власності, або ж право власності припиняється поза волею власника в результаті випадку, непереборної сили або неправомірних дій інших осіб. Умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника про внесення змін до державного реєстру.
Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна, тощо.
В позовній заяві, поданій до суду в березні 2016 року, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_19 , на підставі статті 344 ЦК України.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено такі висновки щодо застосування норм права.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.