ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2021 року
м. Київ
справа №2а/2570/2159/2012
адміністративне провадження №К/9901/27319/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області (далі - Інспекція) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 (головуючий суддя - Саприкіна І.В., судді - Безименна Н.В., Карпушова О.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ічнянський завод сухого молока та масла" (далі - Товариство) до Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне підприємство "Укрнафтотрейд" (далі - Підприємство), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2012 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2012 № 0000232300.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ПП "Укрнафтотрейд" згідно договору купівлі-продажу від 30.07.2008 щодо придбання нафтопродуктів підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; відсутність товарно-транспортних накладних зумовлена фактом їх вилучення згідно протоколу виїмки від 27.07.2011, яка проводилась оперуповноваженим ВОЗ СПБ ВРМ Прилуцької ОДПІ старшим лейтенантом Шабалтас Я.П. ; інформація, на яку послалась Інспекція у акті перевірки, не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 17.03.2016 у задоволенні позову відмовив повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Товариством не було надано доказів на підтвердження попереднього замовлення нафтопродуктів, а також документів про транспортування таких нафтопродуктів, з урахуванням того, що у викладені Інспекцією у акті перевірки обставини свідчать про відсутність у ПП "Укрнафтотрейд" технічних та технологічних можливостей для виконання спірних поставок нафтопродуктів.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.05.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 20.06.2012 № 0000232300.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: фактичне здійснення господарських операцій щодо поставки нафтопродуктів між Товариством та ПП "Укрнафтотрейд" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; товар перевозився спеціальним транспортом, що підтверджується подорожніми листами та товарно-транспортними накладних, копію однієї із яких було надано Товариством, тоді як оригінали інших товарно-транспортних накладних були будь-яких вилучення згідно протоколу виїмки від 27.07.2011, яка проводилась оперуповноваженим ВОЗ СПБ ВРМ Прилуцької ОДПІ старшим лейтенантом Шабалтас Я.П. ; в судовому засіданні представник Інспекції не зміг поясними де знаходяться вилучені товарно-транспортні накладні, який слідчий проводив таке вилучення, яка кримінальна справа була порушена та чи була порушена взагалі; належних та допустимих доказів, які б свідчили про ведення ПП "Укрнафтотрейд" із порушенням вимог діючого законодавства, Інспекцією в процесі розгляду справи надано не було, тоді як надані Товариством докази свідчать про зворотнє.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.07.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: Товариство не надало документів, які б підтверджували транспортування та оприбуткування нафтопродуктів відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155; згідно довідки відділу АТІ та РЕР МРЕВ у ПП "Укрнафтотрейд" відсутні автомобілі, зазначені у подорожніх листах.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.01.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 19.01.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Укрнафтотрейд" за період з 01.09.2010 по 31.11.2010, результати якої були оформлені актом від 12.06.2012 № 344/22/00448031, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: частини першої статті 203, статей 207, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, пункту 1.3 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пунктів 9.1-9.3, 9.8 статті 9, пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту по господарських операціях з ПП "Укрнафтотрейд" на 112245,33 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість по господарських операціях з ПП "Укрнафтотрейд" щодо придбання дизельного палива згідно договору купівлі-продажу від 30.07.2008, оскільки: Товариство не надало до перевірки товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування нафтопродуктів від продавця до покупця; згідно акту Інспекції від 11.05.2012 № 225/23-32863710 "Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Укрнафтотрейд" з питання правильності формування податкових зобов`язань та податкового кредиту за період з 01.09.2010 по 31.03.2011" ПП "Укрнафтотрейд" не надало до перевірки бухгалтерських та податкових документів, зокрема, договорів, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок та будь-яких інших документів, що засвідчують здійснення господарських операцій з контрагентами.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 20.06.2012 № 0000232300, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 40830,92 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з абзацом 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.