ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 815/2343/17
адміністративне провадження № К/9901/43337/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Украгросоюз" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 (суддя - Потоцька Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 (судді - Крусян А.В., Вербицька Н.В., Джабурія О.В.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Украгросоюз" до Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації, треті особи селянське (фермерське) господарство "Задум", ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію,
встановив:
У квітні 2017 року ДП "Украгросоюз" звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської (номер запису 14427581) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.05.2016 №29522138 щодо реєстрації права оренди земельної ділянки строком на 10 років за СФГ "Задум", згідно договору оренди земельної ділянки від 31.03.2016 укладеного з власником - ОСОБА_1 .
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2008 між ДП "Украгросоюз" та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 передав, а ДП "Украгросоюз" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області, яка знаходиться: масив № 14, ділянка № НОМЕР_2, загальною площею 5,83га (кадастровий номер земельної ділянки 5120281400:01:002:0482).
У вересні 2008 року земельна ділянка за кадастровим номером 5120281400:01:002:0482 передана за актом прийому-передачі від ОСОБА_1 до ДП "Украгросоюз".
Договір оренди землі та додаткова угода до нього містять записи про їх реєстрацію в Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Держкомземі України" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.06.2012 за №512020004001340.
06.04.2016 СФГ "Задум" звернулось до відповідача з заявою про державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 31.03.2016 між ОСОБА_1 та СФГ "Задум".
06.05.2016 відповідачем проведено державну реєстрацію речового права, а саме: права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5120281400:01:002:0482) строком на 10 років, згідно договору оренди земельної ділянки від 31.03.2016 укладеного між ОСОБА_1 та СФГ "Задум" та прийнято рішення про державну реєстрацію №29522138.
Не погоджуючись з державною реєстрацією права оренди спірної земельної ділянки за СФГ "Задум", ДП "Украгросоюз" звернулось до суду з даним позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилалось на те, що провівши реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5120281400:01:002:0482) на земельну ділянку за СФГ "Задум", без встановлення наявності дійсних реєстрацій таких прав та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, відповідач порушив вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" що є підставою для скасування рішення прийнятого 06.05.2016 Центром надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області № 29522138. При цьому позивачем здійснено посилання на постанову Верховного Суду України від 29.09.2015 у справі №21-760а15, в якій висловлено правову позицію щодо недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що здійснюючи державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки між СФГ "Задум" та ОСОБА_1 відповідач діяв на підставі та у межах наданих йому повноважень.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обгрунтування касаційної скарги посилався на те, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи та ухвалення рішень, які підлягають скасуванню.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками суддів колегія не погоджується з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.
Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 у справі №1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла наступних висновків:
"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.