ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2021 року
м. Київ
справа № 805/2661/14
касаційне провадження № К/9901/26894/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року (головуючий суддя - Зінченко О.В.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Васильєва І.А.; судді: Жаботинська С.В., Ханова Р.Ф.)
у справі № 805/2661/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Маріленд"
до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Маріленд" (далі - ТОВ "НВО Маріленд"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Маріупольська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати наказ від 25 вересня 2013 року № 348 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки, а також податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2013 року № 0000692200.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 01 квітня 2015 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 листопада 2015 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Маріупольська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на безпідставному неврахуванні судовими інстанціями при вирішенні спору вироку Київського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2011 року у справі № 1-712/11, яким посадову особу ТОВ "НВО Маріленд" ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України. Зазначеним вироком, на переконання контролюючого органу, беззаперечно підтверджується протиправність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1319046,00 грн за наслідками здійснення господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю "ПКФ Азов-Механік" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маргеотех".
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Маріупольської ОДПІ.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом на підставі наказу від 25 вересня 2013 року № 348 і направлень на проведення перевірки від 25 вересня 2013 року № 0328/328 та від 25 вересня 2013 року № 0329/329, а також відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВО Маріленд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерна-Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Маргеотех", Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Азов-Механік", Приватним підприємством "Магнолія" за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року, результати якої оформлено актом від 09 жовтня 2013 року № 192/05-19-22-08/33244043.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв`язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ Азов-Механік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргеотех" товарно-матеріальних цінностей, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, Маріупольська ОДПІ посилалася на вирок Київського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2011 року у справі № 1-712/11, яким директора ТОВ "НВО Маріленд" ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1, достовірно знаючи про відсутність у податковому обліку ТОВ "НВО Маріленд" первинних податкових документів, які підтверджують право платника на податковий кредит з податку на додану вартість, щодо взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "ПКФ Азов-Механік" на суму 990256,00 грн за період квітень - червень 2010 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Маргеотех" на суму 328790,00 грн за період січень - березень 2010 року, включила вказані показники до складу податкового кредиту, чим умисно порушила правила підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2013 року № 0000692200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1319046,00 грн за основним платежем та 329761,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки позапланової виїзної перевірки про відсутність у позивача первинних документів, у тому числі податкових накладних, спростовано платником в ході судового розгляду шляхом їх долучення до матеріалів справи, а відповідачем при цьому не доведено правомірності прийняття наказу від 25 вересня 2013 року № 348 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки та, як наслідок, - податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2013 року № 0000692200.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.