ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 200/5118/19-а
адміністративне провадження № К/9901/27703/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 (головуючий суддя: Кониченко О.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 (головуючий суддя: Геращенко І.В., судді Арабей Т.Г., Сіваченко І.В.) у справі № 200/5118/19-а за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Бровко Ганни Олегівни, третя особа: Покровська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
11.04.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Бровко Ганни Олегівни (далі - відповідач), третя особа: Покровська міська рада про:
визнання протиправним та скасування рішення державного кадастрового реєстратора від 11.01.2019 № РВ-1400379872019 про відмову в внесенні відомостей до Державного земельного кадастру стосовно реєстрації земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі м-н 1-17, ділянка № 6 у м. Покровську Донецької області;
зобов`язання відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру стосовно реєстрації земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі м-н 1-17, ділянка №6 у м. Покровську Донецької області.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2019, яка залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в даному випадку наявний спір про право, тобто спір є приватноправовим, оскільки предметом позову є рішення відповідача про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо реєстрації права власності позивача на земельну ділянку, яку передано в користування громадянам для індивідуального городництва.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, яка надійшла поштою 07.10.2019, у якій просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 і передати справу для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що в межах даного спору дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення державного кадастрового реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням відповідача від 11.01.2019 №РВ-1400379872019 позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру стосовно реєстрації земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки згідно з даними державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем) земельна ділянка передана у користування громадянам для індивідуального городництва. Проте погодження землекористувачів на вилучення земельної ділянки та передачу її у власність іншому громадянину в проекті землеустрою відсутнє, що є порушенням вимог пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України та статті 50 Закону України "Про землеустрій".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, підставою для звернення до суду в порядку цивільного судочинства є наявність порушеного права і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.
Натомість, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналогічна права позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 243/4405/17, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.
Виникнення спірних правовідносин обумовлено прийняттям державним кадастровим реєстратором протиправного, на думку позивача, рішення №РВ-1400379872019 про відмову у внесенні відомостей ( змін до них) до Державного земельного кадастру.
За змістом частини 1 статті 1 Закону України від 7.07.2011 № 3613-VI "Про державний земельний кадастр" (далі - Закон № 3613-VI) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Частинами 1 та 3 статті 5 Закону № 3613-VI передбачено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: