ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 1324/1894/12
адміністративне провадження № К/9901/14452/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 22.03.2016 (суддя - Марчук В.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 (судді - Богаченко С.І., Качмар В.Я., Рибачук А.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про відновлення прав,
встановив:
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Львівської міської ради у позбавленні його права отримати ділянку безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку;
- визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради у зв`язку з не винесенням рішення, щодо передачі йому безоплатно у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 (згадану в матеріалах справи) для будівництва та обслуговування житлового будинку;
- зобов`язати Львівську міську раду, на забезпечення та гарантію його Конституційних та Законних прав, змінити призначення даної земельної ділянки на "земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку" та винести рішення, яким передати безоплатно дану земельну ділянку по АДРЕСА_1, позначену виділену на плані місцевості, ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку;
- визнати рішення Львівської міської Ради про відмову у безоплатному переданні позивачу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку протиправним та скасувати;
- зобов`язати Львівську міську Раду не обмежувати його права та передати безоплатно у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.05.2006 позивач звернувся до голови Львівської міської ради з заявою про надання в користування на 25 років земельної ділянки, під капітальне будівництво, по АДРЕСА_1, червоною лінією для здійснення підприємницької діяльності.
Дана заява зареєстрована 25.05.2006 за реєстраційним номером 3-П-10655.
Листом від 07.06.2006 №3-П-10655/20 управління архітектури і містобудування Трускавецької міської ради повідомило позивача про те, що його заява розглянута та про те, що територія на АДРЕСА_1, між існуючим гаражним кооперативом та будинком АДРЕСА_1, зарезервована для будівництва освітнього закладу. Оскільки вказана заявником земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходиться в межах вищевказаної території, управління не може надати позитивний висновок щодо надання цієї земельної ділянки під забудову.
14.06.2006 позивач повторно звернувся до голови Львівської міської ради з заявою про надання земельної ділянки, під будівництво, по АДРЕСА_1, відповідно до земельного кодексу України, позначену на викопіюванні з плану Франківського району м. Львова, червоною лінією, у зв`язку з тим, що земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ніхто не користується більше 10 років.
Листом від 07.07.2006 за №3-П-12198/20 управління архітектури і містобудування Львівської міської ради повідомило позивача, що його заява розглянута та повідомлено, що вичерпні роз`яснення по питанню надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку, заявнику вже було надано листом управління №3-П-10655/20 від 07.06.2006.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо розгляду його заяв, позивач звернувся до суду з даним позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем позбавлено його права користуватись земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, по АДРЕСА_1, якою більше 10 років ніхто не користується.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.11.2008 позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 24.11.2008 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26.02.2010 провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу право звернення до суду з цим позовом в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 26.02.2010 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.08.2012 справу скеровано до Трускавецького міського суду Львівської області.
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 22.08.2013 провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу право звернення до суду з цим позовом в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 22.08.2013 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 22.03.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради у зв`язку з не винесенням на розгляд сесії проекту рішення, щодо розгляду питання передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем питання щодо надання позивачу в користування земельної ділянки на сесію міської ради не виносилось, рішення по даному питанню не приймалось, а лист управління архітектури і містобудування не є належним розглядом заяви у відповідності до законодавства.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача забезпечити та гарантувати позивачу його Конституційні та законні права, змінити призначення земельної ділянки на "земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку" та винести рішення, яким передати безоплатно дану земельну ділянку по АДРЕСА_1, позначену/виділену на плані місцевості, у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, суди виходили з того, що вирішення питань щодо зміни призначення земельної ділянки та прийняття рішення про передачу безоплатно земельної ділянки, належить до виключної компетенції відповідача, а відтак суд не повноважний перебирати функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Львівської міської ради про відмову у безоплатному переданні позивача земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, суди виходили з того, що доказів існування такого рішення не надано.
З ухваленими судовими рішеннями, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати їх в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи, не досліджено належним чином докази, які мають значення для правильного вирішення спору та ухвалено рішення, які підлягають частковому скасуванню.
Крім того, позивач вважає що судами не дотримано вимог процесуального законодавства щодо винесення окремої ухвали за наслідками визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду його заяв.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Враховуючи, що в частині задоволення позовних вимог, рішення судів попередніх інстанцій не було предметом касаційного оскарження, а тому за правилами частини 1 статті 341 КАС України, в цій частині рішення судів не переглядаються.
Надаючи оцінку рішенням судів попередніх інстанцій колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до пункту "в" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
За правилами статті 40 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.