ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/658/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Чумака Ю.Я., Уркевича В.Ю.
розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско" і Приватного підприємства "Атлант"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 (колегія суддів Бєляновський В.В. - головуючий, Богатир К.В., Філінюк І.Г.)
за позовом заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско"
2. Державного підприємства Міністерства оборони України "Південьвійськбуд"
3. Приватного підприємства "Атлант"
про визнання недійсним договору, витребування майна та скасування запису про державну реєстрацію,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Заступник військового прокурора Південного регіону України (далі-прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско" (далі - відповідач-1), Державного підприємства Міністерства оборони України "Південьвійськбуд" (далі - відповідач-2) та Приватного підприємства "Атлант" (далі - відповідач-3), згідно з яким просив:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24.11.2004, який укладений між відповідачем-1 та відповідачем- 2;
- витребувати з незаконного володіння відповідача-1 та відповідача-3 на користь держави в особі позивача нерухоме майно шляхом виселення відповідача- 1 та відповідача- 3 з об`єктів нерухомого майна;
- скасувати записи про проведену державну реєстрацію права власності за відповідачем- 1 та відповідачем- 3 на об`єкти нерухомості.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення оспорюваного договору, спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, у зв`язку з чим порушені права та охоронювані інтереси позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2019 (суддя Рога Н.В.) позов залишено без розгляду.
2.2. Свій висновок суд мотивував тим, що інтереси держави повинні захищати відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор та не встановлено, що позивач не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, тому позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
2.3. Оскарженою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020, вище вказана ухвала суду скасована, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
2.4. Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суд першої інстанції не перевірив наведені прокурором доводи на підтвердження наявності підстав для представництва, та неналежне виконання позивачем покладених на нього обов`язків щодо здійснення контролю за використанням державного майна. Також апеляційний суд вказав, що прокурор обґрунтував наявність підстав для звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача, визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати вказану постанову суду, а ухвалу суду першої інстанції змінити в частині підстав для залишення позову без розгляду пославшись на п. 2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а в іншій частині залишити її без змін.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач-1 посилався на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Відповідач-1 вважає, що: матеріали справи не містять доказів повідомлення прокурором позивача про здійснення прокурором представницьких функцій; прокурор не дотримався порядку встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки не надав позивачу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення у розумний строк, а також прокурор не підтвердив підстави представництва; суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не здійснено захист інтересів держави у суді.
3.3. У касаційній скарзі відповідач-3 просить скасувати вказану постанову суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
3.4. В обґрунтування касаційної скарги відповідач-3 посилався на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Відповідач-3 вважає, що: суд апеляційної інстанції не дослідив доказів, які б підтверджували обґрунтованість підстав у прокурора для звернення до суду з даним позовом; прокурором не доведена бездіяльність позивача та його обізнаність до звернення прокурора до суду; в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання позивачем своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.
3.5. Прокурор у відзиві на касаційні скарги, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційних скаргах, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувану постанову суду без змін, а касаційні скарги без задоволення.
3.6. Позивач у відзиві на касаційні скарги, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційних скаргах, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувану постанову суду без змін, а касаційні скарги без задоволення.
4. Мотивувальна частина
4.1. Апеляційний суд встановив, що предметом спору у даній справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача про визнання недійсним договору, витребування майна та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.
4.2. Прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі позивача посилався на те, що контроль за використанням спірного нерухомого майна всупереч вимогам цивільного законодавства, яке вибуло з державної власності у листопаді 2004 року, позивач не здійснював, у зв`язку з чим була завдана шкода майновим інтересам держави.
4.3. Відповідно до частин 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.4. Пунктом 1 частини першої статті 226 цього Кодексу встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
4.5. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
4.6. Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
4.7. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
4.8. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.