ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3812/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017"
та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс"
про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 922/3812/19,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс"
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017"
про визнання неправомірною бездіяльність та дії, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Фоміна В. О., Крестьянінов О. О., Шевель О. В.
від 21 липня 2020 року
за участю представників:
позивача: не з`явилися
відповідача: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" про:
- визнання неправомірною бездіяльності та дій правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" щодо ненадання Товариству з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" запитуваної інформації, фактичної можливості ознайомитись із необхідними документами та за рахунок позивача робити з них копії;
- зобов`язання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" (в особі правління/голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017") письмово надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" інформацію у вигляді переліку за період з червня 2017 року по листопад 2019 року про: технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку за адресою: пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, м. Харків, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна будинку та надходження, отримані від його використання, документально підтвердивши таку інформацію за період з червня 2017 року по листопад 2019 року; суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у будинку і площу таких квартир та приміщень; рішення (протоколи) зборів (у тому числі установчих) співвласників багатоквартирного будинку,
- зобов`язання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" (в особі правління/голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017") надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" для ознайомлення статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" в останній редакції, зареєстрованій у встановленому законодавством порядку, та документи за період з червня 2017 року по листопад 2019 року, пов`язані з діяльністю Об`єднання, із можливістю за рахунок Товариства зробити копії зазначених документів.
Господарський суд Харківської області рішенням від 03 березня 2020 року відмовив у задоволенні позову. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 21 липня 2020 року скасував рішення Господарського суду Харківської області від 03.03.2020, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково:
1) визнав неправомірною бездіяльність та дії правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" щодо ненадання Товариству з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" інформації, передбаченої законом, фактичної можливості ознайомитись із необхідними документами та за рахунок позивача робити з них копії;
2) зобов`язав Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" (в особі правління/голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017") письмово надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" інформацію про:
- технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку за адресою: пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, м. Харків, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання, за період з 14 червня 2018 по листопад 2019 року;
- суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку за адресою: пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, м. Харків, і площу таких квартир та приміщень за період з 14 червня 2018 року по листопад 2019 року.
3) зобов`язав Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" (в особі правління/голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017") надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" для ознайомлення:
- оригінали рішень (протоколів) зборів (у тому числі установчих) співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Харків, пр-т Перемоги, 65-Г, корпус 1, за період з 14 червня 2018 року по листопад 2019 року та відповідні листки опитування за період з 14 червня 2018 року по листопад 2019 року;
- річні звіти Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" за період з 14 червня 2018 року по листопад 2019 року,
із можливістю за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" зробити копії зазначених документів.
В іншій частині позовних вимог відмовив. Стягнув з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" 2 881,50 грн судового збору за подання позову, 4 322,25 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" не погодився з ухваленим судом апеляційної інстанції рішенням у цій справі рішенням та звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 липня 2020 року скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 03 березня 2020 року залишити в силі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І. за результатом розгляду касаційної скарги позивача ухвалив постанову від 10 грудня 2020 року, якою касаційну скаргу Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" задовольнив частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 липня 2020 року у справі № 922/3812/19 змінив у частині, що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а саме: мотивувальну частину постанови, що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, виклав в редакції цієї постанови Верховного Суду, а резолютивну частину постанови доповнив абзацом дев`ятим наступного змісту: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" (61057, м. Харків, вул. Сумська, 10, а/с 9501, ідентифікаційний код 38772577) на користь Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, у розмірі 4 500,00 (чотири тисячі п`ятсот) грн.". У решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 липня 2020 року у справі № 922/3812/19 залишив без змін.
У касаційній скарзі відповідач просив покласти понесені ним судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги, на позивача, навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, що за попередніх його розрахунком складає 5 500,00 грн, а також просив надати можливість подати докази понесених ним судових витрат протягом п`яти календарних днів після ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення.
У відзиві на касаційну скаргу позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, які за попередніми підрахунками позивача орієнтовно складають 18 000,00 грн, а також надати можливість подати докази понесених ним судових витрат протягом п`яти календарних днів після ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення.
За змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
14 грудня 2020 року позивач та 15 грудня 2020 року відповідач подали до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 922/3812/19, до яких додали докази понесення цих витрат та їх розміру.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І. ухвалою від 12 січня 2021 року призначив заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/3812/19 до розгляду на 21 січня 2021 року.
Розглянувши заяви позивача та відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених сторонами за розгляд справи № 922/3812/19 у суді касаційної інстанції, Касаційний господарський суд вважає, що заяви підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
За змістом частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідач (скаржник) у заяві від 15 грудня 2020 року про здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом касаційної скарги, остаточно просить стягнути з позивача на його користь судові витрати у загальній сумі 23 770,18 грн, з яких: 11 526,00 грн - витрати зі сплати судового збору, 9 500,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу та 2 744,18 грн - витрати на проїзд.
Позивач у заяві від 14 грудня 2020 року про здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом касаційної скарги, остаточно просить стягнути з відповідача на його користь 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у пункті 9 постанови від 10 грудня 2020 року у цій справі зазначив про те, що судовий збір, сплачений відповідачем за подання касаційної скарги, покладається на скаржника.
Отже Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2020 року у цій справі вже вирішив питання розподілу судового збору у розмірі 11 526,00 грн, сплаченого відповідачем за подання касаційної скарги, з огляду на що відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України підстави для постановлення додаткового рішення в частині розподілу судового збору, сплаченого відповідачем за подання касаційної скарги, відсутні.
Позивач заперечує вимоги відповідача про здійснення розподілу судового збору, зазначає про те, що суд касаційної інстанції вже вирішив це питання, а відповідач, який повторно заявляє про розподіл судового збору, зловживає своїми процесуальними правами, з огляду на що просить застосувати до відповідача заходи процесуального примусу та в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України заяву відповідача залишити без задоволення або повернути її заявнику.
Однак Касаційний господарський суд зазначає про те, що визнання дій учасника справи такими, що є зловживанням процесуальними правами, та застосування до такого учасника справи заходів процесуального примусу відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду, позивач не обґрунтував, в чому полягають негативні наслідки заявлення відповідачем повторно про розподіл судового збору у складі заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу для розгляду справи чи виконання судового рішення.
Разом з цим питання розподілу витрат сторін у справі на професійну правничу допомогу, що також є судовими витратами, про здійснення якого заявили як позивач, так і відповідач, не було вирішене судом касаційної інстанції, з огляду на що наявні підстави для ухвалення додаткової постанови з цього питання.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Правила розподілу судових витрат містяться у статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини четвертої якої інші судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи.
За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції полягають у перегляді останнім у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевірці на підставі встановлених фактичних обставин правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається за результатом касаційного розгляду справи № 922/3812/19 суд касаційної інстанції ухвалив постанову від 10 грудня 2020 року, якою вимоги касаційної скарги задовольнив частково: постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 липня 2020 року у справі № 922/3812/19 змінив в частині, що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції шляхом викладення її мотивувальної частини, що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, у редакції цієї постанови Верховного Суду, та доповнення резолютивної частини постанови Східного апеляційного господарського суду абзацом дев`ятим, який передбачає стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, у розмірі 4 500,00 грн. У решті суд касаційної інстанції постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 липня 2020 року у справі № 922/3812/19 залишив без змін.
Отже враховуючи часткове задоволення вимог касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що заявлені обома сторонами (як позивачем, так і відповідачем) витрати на професійну правничу допомогу, понесені ними у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, підлягають розподілу між ними відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 126 та частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 2 - 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже положення абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розрізняють витрати на професійну правничу допомогу адвоката та витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. При цьому суд касаційної інстанції зазначає про те, що за своєю суттю витрати на проїзд адвоката до суду фактично є витратами, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, що передбачені частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України. За змістом абзацу другого частини 2 та частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зазначені види витрат адвоката (як витрати на професійну правничу допомогу, так і витрати, необхідні для надання правничої допомоги) є судовими витратами, що підлягають розподілу між сторонами, чим спростовуються твердження позивача про те, що заявлені позивачем до стягнення витрати на проїзд не є судовими витратами та не підлягають розподілу.
Відповідно до пункту 2 абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема витрат на проїзд, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У пункті 3 договору про надання правничої допомоги від 13 січня 2020 року, укладеного між Пацурковською О. М. як адвокатом та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" як клієнтом, належним чином завірена копія якого була надана суду касаційної інстанції адвокатом відповідача, сторони цього договору передбачили обов`язок клієнта виплатити адвокату гонорар у розмірі та на умовах визначених в додатку до цього договору, а також сплатити фактичні витрати.
Тобто у зазначеному договорі сторони передбачили можливість понесення адвокатом фактичних витрат, тобто витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За твердженням адвоката відповідача Пацурковської О. М. у зв`язку з наданням відповідачу правничої допомоги під час касаційного розгляду цієї справи вона понесла витрати на проїзд для участі в судовому засіданні суду касаційної інстанції у розмірі 2 744,18 грн, у підтвердження чого надала суду касаційної інстанції належним чином засвідчені копії посадочних документів № 7DF3-D0A9-0001, № 7DF3-D0A9-0002, № ЕD76-D34Е-0001, № ЕD76-D34Е-0002.
Дослідивши зазначені копії посадочних документів, що є розрахунковими документами, суд касаційної інстанції встановив, що посадочні документи № 7DF3-D0A9-0001 та № ЕD76-D34Е-0001 стосуються Лопатіна Віталія, який є керівником відповідача. При цьому заявлені відповідачем до стягнення з позивача витрати на проїзд адвоката сформовані з урахуванням витрат на проїзд і керівника відповідача. З огляду на викладене суд касаційної інстанції зазначає, що посадочні документи № 7DF3-D0A9-0001 та № ЕD76-D34Е-0001, що стосуються керівника відповідача, не є доказами здійснення та розміру витрат адвоката відповідача Пацурковської О. М., необхідних для надання правничої допомоги. Отже суд касаційної інстанції бере до уваги як докази витрат адвоката відповідача, необхідних для надання правничої допомоги, лише посадочні документи № 7DF3-D0A9-0002 та № ЕD76-D34Е-0002 на ім`я Пацурковської О. М., яка є адвокатом відповідача.
Враховуючи те, що відшкодування витрат, необхідних для надання правничої допомоги, було передбачене умовами договору про надання правничої допомоги від 13 січня 2020 року, укладеного між відповідачем та його адвокатом Пацурковською О. М., а надані відповідачем докази підтверджують обставини понесення адвокатом відповідача цих витрат лише у розмірі 1 372,09 грн, суд касаційної інстанції вважає, що заявлені відповідачем до стягнення з позивача витрати на проїзд у розмірі 2 744,18 грн підлягають частковому задоволенню, а саме: у розмірі 1 372,09 грн. Витрати на проїзд керівника відповідача для участі в судовому засіданні суду касаційної інстанції задоволенню не підлягають, про що правильно зазначив позивач у своїх запереченнях.
При цьому доводи позивача про те, що ці витрати адвоката відповідача не мали ознак необхідності та адвокат відповідача могла взяти участь у судових засіданнях суду касаційної інстанції у режимі відеоконференції суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції є правом, а не обов`язком учасника справи, право на участь у засіданні суду касаційної інстанції адвокат відповідача реалізувала шляхом забезпечення своєї явки в судове засідання до суду касаційної інстанції і суд не може обмежити учасника справи у виборі способу реалізації цього права.
Крім того відповідач заявив до стягнення з позивача також і витрати на професійну правничу допомогу адвоката. Як вбачається за попереднім (орієнтовним) розрахунком, наведеним у касаційній скарзі, відповідач очікував понести витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 5 500,00 грн. Натомість у заяві від 15 грудня 2021 року відповідач остаточно просить стягнути з позивача 9 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та додатково заявляє до стягнення витрати на проїзд.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу також заявив про стягнення з відповідача на його користь понесені ним у зв`язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі за попереднім підрахунком 18 000,00 грн. Проте у заяві від 14 грудня 2021 року відповідач остаточно просить стягнути з позивача 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.