П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20)
Провадження № 11-349заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Центр) та заяву Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області (далі - Управління) про приєднання до апеляційної скарги Центру на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (судді Тацій Л. В., Шарапа В. М., Єзеров А. А., Стеценко С. Г., Чиркін С. М.) у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20) за позовом ОСОБА_1 до Центру та Управління про визнання бездіяльності протиправною й зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Центру та Управління, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
- зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити йому вказану допомогу з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
2. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що він перебуває на обліку в Управлінні як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, а тому відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Проте на порушення вимог цього Закону 07 квітня 2020 року відповідачі виплатили вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова № 112), на підставі пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (далі - БК України). Водночас у 2020 році після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 позивач набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому статтею 13 Закону № 3551-XII. Однак Центр та Управління на звернення ОСОБА_1 протиправно відмовили в нарахуванні та виплаті недоплаченої суми допомоги.
Рух позовної заяви та короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
3. Суддя Полтавського окружного адміністративного суду ухвалою від 03 червня 2020 року відкрив провадження в цій справі.
4. 15 червня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в порядку статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшло подання судді Полтавського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом цієї типової справи як зразкової.
5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17 червня 2020 року відкрив провадження у зразковій адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центру та Управління про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
6. Рішенням від 29 вересня 2020 року, ухваленим за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Центру щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов`язав Центр нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
7. Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції з огляду на принцип верховенства права, визначений статтею 6 КАС України, висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, діяла та мала застосовуватися частина п`ята статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 367-XIV), а саме: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
8. Суд першої інстанції зазначив, що з 27 лютого 2020 року розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню та виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату такої допомоги (управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат), у розмірі, визначеному статтею 13 Закону № 3551-XII у вказаній вище редакції.
9. Суд також указав на те, що в цій справі безпосередню виплату допомоги ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в сумі 3640 грн здійснив 07 квітня 2020 року Центр, що підтверджується відповідною довідкою про отримання допомоги, а відтак саме цей відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо виплати позивачу разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII.
10. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової грошової допомоги до 5 травня (управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат), щодо нарахування та виплати такої допомоги у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону № 3551-XII.
11. Суд першої інстанції у своєму рішенні вказав такі обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
1) позивач має статус особи з інвалідністю внаслідок війни та має право на пільги, встановлені статтею 13 Закону № 3551-XII;
2) відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової грошової допомоги до 5 травня (управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат);
3) предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
12. Суд також зазначив, що обставинами, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, є подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
13. Не погодившись із таким судовим рішенням, Центр подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд першої інстанції: неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права; зробив висновки, що не відповідають матеріалам справи; неправильно встановив обставини, що мають значення для справи.
14. На думку відповідача, суд першої інстанції на порушення норм процесуального права не залучив до участі у справі Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) як належних відповідачів, Міністерство фінансів України як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Міністерство у справах ветеранів України як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, хоча оскаржуване рішення безпосередньо впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Центр вважає, що він є неналежним відповідачем та не має відповідати за пред`явленим до нього позовом, тому суд за результатами розгляду справи мав відмовити в задоволенні позову до неналежного відповідача та прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог до належного відповідача.
15. Відповідач указує на те, що суд першої інстанції при задоволенні вимог позивача щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком не врахував норми, передбачені бюджетним законодавством та Постановою № 112, що є чинною на теперішній час, чим неправильно застосував норми матеріального права. Крім цього, згідно зі статтею 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) мінімальний розмір пенсії за віком установлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, лише за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу. Водночас частиною четвертою статті 28 Закону № 1058-ІV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом, а відтак не може застосовуватися при визначенні розмірів соціальних виплат, зокрема щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Отже, враховуючи те, що Кабінету Міністрів України делеговані повноваження встановлювати розміри, зокрема, вказаної допомоги, у Центру немає правових підстав та фінансової спроможності для виплати грошової компенсації в розмірах, які не визначені Постановою № 112.
16. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
17. До Великої Палати Верховного Суду надійшла заява Управління про приєднання до апеляційної скарги Центру, у якій заявник підтримує вимоги апеляційної скарги відповідача.
18. На час розгляду справи позивач відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.
Рух апеляційної скарги
19. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 листопада 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центру на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, а ухвалою від 24 листопада 2020 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників згідно з пунктом 3 частини першої статті 311 КАС України.
20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 грудня 2020 року прийняла до провадження заяву Управління про приєднання до апеляційної скарги Центру на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
21. ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії І, інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а. с. 9, т. 1).
22. Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 17 травня 2011 року № 880 позивач отримав захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а. с. 7, т. 1).
23. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні як отримувач щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
24. 07 квітня 2020 року Центр виплатив позивачу вказану допомогу в розмірі 3640 грн (а. с. 153, т. 1).
25. 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про нарахування і виплату недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році, встановленої статтею 13 Закону № 3551-XII в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (а. с. 13, т. 1).
26. Управління листом від 21 квітня 2020 року № 03-63/2040 повідомило позивачу, що йому як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи виплачена разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році у розмірі, встановленому Постановою № 112. Крім цього, Управління зазначило, що воно не є головним розпорядником коштів і не має реєстраційного рахунку, з якого проводиться перерахунок коштів на рахунки одержувачів компенсаційних виплат, а списки на виплату разової грошової допомоги отримує від Центру (а. с. 12, т. 1).
27. Центр листом від 18 травня 2020 року на звернення ОСОБА_1 повідомив, що відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога урозмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. У 2020 році розмір допомоги визначений Постановою № 112 і для осіб з інвалідністю ІІ групи становить 3640 грн. Відтак Центр зазначив, що виплату щорічної разової грошової допомоги у 2020 році проведено згідно з чинним законодавством (а. с. 6, т. 1).
28. Вважаючи протиправноюбездіяльність Центру та Управління щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
31. Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
32. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
33. Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон № 3551-XII.
34. 01 січня 1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
35. Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону № 3551-XIIвикладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
36. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.
37. Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.