У Х В А Л А
19 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/36/20
Провадження № 11-207заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянула заяву адвоката Медвідя Василя Осиповича, як представника ОСОБА_1 про розгляд за їх участю справи за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа: Державне бюро розслідувань, про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2020 року,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Президента України, третя особа: Державне бюро розслідувань, у якому просив визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 27 грудня 2019 року № 960/2019 "Про звільнення
ОСОБА_1 з посади Директора Державного бюро розслідувань".
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням
від 12 червня 2020 року у задоволенні позову відмовив.
На це судове рішення позивач подав апеляційну скаргу.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 вересня 2020 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 03 листопада 2020 року призначила її до розгляду у порядку письмового провадження.
Представником скаржника заявлено клопотання про розгляд цієї справи за його участю та участю позивача.
Велика Палата Верховного Суду, розглянувши це клопотання, приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Екбатані проти Швеції" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Як убачається із матеріалів справи та оскаржуваного рішення суду першої інстанції, розгляд справи у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду відбувся у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін, тобто можливість бути особисто заслуханим судом та викласти свої аргументи й міркування по суті спору учасниками справи реалізовано.
Відповідно до частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
Під час проведення підготовчих дій відповідно до приписів статті 306 КАС судом з`ясовано обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог
і заперечень, та встановлено, що скаржником в апеляційній скарзі порушується питання неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, водночас, установлені судом фактичні обставини справи ані скаржником, ані іншими учасниками справи не оспорюються.
З`ясувавши це та враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають участі сторін, Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції не вбачає підстав чи потреби для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у судовому засіданні.